Карло Каладзе Пісні з-над Дніпра

Карло Каладзе
Пісні з-над Дніпра
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Хіба далеко дніпрові береги?
Неначе й далеко Дніпра береги,
Ген-ген за степами, горами, полями,-
Неначе й далеко Дніпра береги,
Та швидко майнули узгір’я під нами,
Вершин моїх рідних сліпучі сніги.
Над степом старим, над новими садами
Лечу я,- і сяє земля навкруги.
Неначе й далеко Дніпра береги…
Та ось уже світяться хвилі Дніпрові
Рожевим світінням ясної

пори;
Я бачу Дніпро в його славі військовій,
Товариша вірного Волги й Кури.
Пливу пароплавом у далі ранкові
До Канівської пам’ятної гори.
Дорожній знайомець наш, боцман смуглявий,
Всміхаючись дружньо, підходить сюди.
Блищать і шумлять за бортом пароплава,
Як лезом розсічені, шрами води,
Мов шляху воєнного блиск величавий,
Мов бесіди нашої світлі сліди…
І раптом проказує боцман смуглявий,
Замислено дивлячись в даль, як завжди:
– Могли десь героя ви нашого бачить…
Щоб нам пояснити неточні слова,
Точнішого виразу він ужива:
– Я вас про Бакрадзе розпитую, значить.

/> І думка у мене відразу сплива:
– Я знаю, де з ним ви здружились, моряче,-
Навік поріднила вас путь бойова.
Дніпра береги і далекі неначе…
Ми в полі зустрілись, як давні знайомі.
Схвильовано й радо нам руку потряс
Старий хлібороб, всій країні відомий.
Він згадував спільників дальніх не раз:
– Як друг мій з прополкою впорався в “Шромі”?
Як в нього ростуть евкаліпти при домі?..
Питанням одним я проймався ввесь час:
– Чи берег Дніпра так далеко від нас?
Кобзар награє на бринливій бандурі
Минувшини думи, гучні й запальні;
У відповідь їм звучно дзвонить пандурі1,
Лунають співців незабутніх пісні,-
Вони, непоборні, крізь хмари та бурі
Уже провіщали світанки ясні.
Прикуті до скелі Кавказу герої
Могутнє натхнення дали кобзарю;
Грузинський пандурі в час пітьми лихої
Прославив над зубівським шляхом зорю.
Ось так двох народів співці два чудові
Знайшли у минулому спільні шляхи.
Тепер наша спільність – ключ слави й снаги
Геройських боїв і трудів на будові.
Неначе й далеко Дніпра береги,-
Хіба не близькі береги ці Дніпрові?
Квіти на руїнах
В Києві на руїнах Хрещатика
Посаджено квіти.
То не очі, сльозами обтяжені,
Задивились на нас звідусіль,
То не іскри пожарів незгашені
Закрутили вогненну метіль,
То не кров тут струмками розлитими
Червоніє й горить,- то не кров,
То червоними, пишними квітами
Застелились руїни будов.
Вітерцем бистрокрилим схвильовані,
Посміхаються квіти мені,
Хоч над ними будинки зруйновані
Ще мовчазно стримлять в вишині.
Знаю я: ці руїни відродяться,
Пережитого зникне і слід.
Над Дніпром горде місто підводиться
В риштуванні великих робіт.
Ні, не довго ще зяяти ранами
Почорнілим, згорілим домам!
Пелюстками, устами духмяними
Квітники вже всміхаються нам.
Так поранений воїн всміхається,
Переможець в тяжкому бою,-
Він бадьоро в майбутність вдивляється,
В світлосяйну майбутність свою.
Пісня будівників
Будівникам Києва і Тбілісі
Під небом Тбілісі доми гордовиті
Зростають, грузинським узором укриті,-
І в Києві теж, після бур, після битв,
Новітні будівлі сягають блакиті.
Над містом гримить трудове гуркотіння,
І зводяться стіни, й лягає склепіння,
І, вгору піднісшись, сталева рука
Кладе на підмурки гранчасте каміння.
– О дівчино, полтавко смугловида!
Ви – справжній образ радості Давида.
Я вас, як сяйво, в серці збережу!
Ні, я не гнаний горем мандрівник,
Що з батьківщини рідної утік,-
Ми з вами маєм батьківщину спільну,
Могутню й світлу, радісну і вільну,
Де людське щастя стверджено навік.
Дивлюсь з любов’ю в далеч степову,-
Єдиним серцем з вами я живу,
Єдину маєм і мету, і вдачу,
Хоча і тут очима серця бачу
Я рідних гір корону снігову.
Ходім, красуне, аж до хмар злетім,
Уклонимось узгір’ям золотим
І там на їхнім пишнобарвнім лоні,
Оселимось укупі над Ріоні,
І щастя увійде у наш просторий дім!
Свою святиню – цих степів брокат,
І променисті очі білих хат,
І синій сад над пругом небосхила,
І вітряка тонкі, мигтливі крила,
І зубівських пісень високий лад,-
В своєму серці ви збережете
Отак, як я узгір’я золоте
Тут згадую й до нього серцем лину.
Ми з вами спільну маєм батьківщину
І славимо ім’я її святе!

1 Пандурі – грузинський народний
Струнний інструмент.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Карло Каладзе Пісні з-над Дніпра

Categories: Твори з української літератури

Links