Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Національний росіянин характер у творчості Герцена

Національний росіянин характер у творчості Герцена

ЧиЗнав Герцен свій народ? Чи правильно він угадував шлях його подальшого розвитку? Герцен искренно вважав, що живе він і діє заради блага народного. Та клятва на Воробйових горах, що вони з Огарьовим дали в дитинстві, клятва боротьби з деспотизмом і мести за декабристів, була для нього самого в остаточному підсумку клятвою у вірності справі звільнення російського народу

Він багато писав про національний російський характер, про долю простолюдина, про історію формування деяких істотних якостей нашого народу, які принципово, як йому здавалося,

відрізняли росіян від німців, французів, англійців – взагалі від західної людини

Він думав, що росіяни – молодий народ, майже ще що не розтратив сил у попередні століття. І цю нерозтрачену енергію російський народ, на відміну від західних, може з величезним ефектом вкласти в соціальне перетворення суспільства. Росія першої почне будівництво соціалізму у світі – був переконаний Герцен

Згодом Чернишевський справедливо заперечив Герценові, що, по-перше, і ми не так-те вуж молоді: не можна скидати з рахунку дев’ять століть розвитку східних слов’ян у границях Київської Русі, Московського

держави й Російської імперії. А по-друге, і західні народи ще не всі сили розтратили: ще не підійшли їхні основні колони до місць головних боїв за соціалістичне перетворення дійсності

Однак же адже було раціональне зерно в міркуваннях Герцена? Адже історія начебто б підтвердила його правоту в основному: росіянин народ першим зробив соціалістичну революцію, першим побудував суспільство нового типу й проклав шлях у цьому напрямку для всього людства

Тому що ж назвати цей прогноз Герцена: геніальним здогадом або науковим передбаченням?

Не можна однозначно відповісти на це питання. Не можна насамперед тому, що йому не дане було, у силу відомої історичної обмеженості, повне знання майбутнього

Герцен виходив з того, що в історії немає приречення: ніхто й ніщо не керує поводженням людей по приреченнях долі. В історичних діячів є можливість вибору – і кожний такий вибір намічав би новий варіант історичного розвитку. Яку можливість вони вибирають і яким способом вони неї здійснюють – це справа случаючи. Збіг обставин визначає вибір шляху розвитку. Але в масі випадків завжди проявляється закономірність. Герцен добре пам’ятав один нз основних законів діалектики: необхідне з’являється у формі випадковості. Він також розумів, що головне для історичного діяча – розкрити те, що для людства стало необхідним, і допомогти його здійсненню

Європейські мислителі давно висунули соціалістичний ідеал, але що він таке: світле, але незбутнє побажання або необхідний етап у розвитку людства? Міркування Герцена на цю тему мали тоді першорядне значення для мислячій Росії

Герцен думав, що в сучасній йому буржуазної дійсності вже зложилися передумови соціалізму як нового, більше справедливого суспільного укладу. Отже, соціалізм можливий – такий один з варіантів історичного розвитку. На думку Герцена, соціалізм більше можливий, ніж будь-яка інша суспільна система відносин – необмежена спадкоємна монархія, аристократична олігархія або особиста влада тирана

У принципі вони теж можливі – при певних обставинах. Так, революція 1848 року у Франції привела не до соціалізму, а до ствердження особистої влади Наполеона ІІІ в інтересах великої буржуазії; і ця влада проіснувала майже двадцять років. Так що не можна повністю відкидати можливість варіантів суспільного розвитку, що відрізняються від соціалізму. Але вони, як випливало з роздумів Герцена, менш імовірні в остаточному підсумку, тому що засновані на збереженні й навіть посиленні соціальної несправедливості. Вони не усувають протиріч у суспільстві, а можуть тільки тимчасово відсунути їхній дозвіл. А раз соціальні протиріччя зберігаються, то людство знову й знову примушене буде вертатися до думки осоциализме.

У цьому змісті соціалізм для Герцена – історична неминучість. Людство не зможе далі розвиватися, поки не прс-йдет через цю суспільну формацію

Виходить, у головному здогад Герцена була вірною. Але уявити в цілому картину переходу від сьогодення до майбутнього він не зміг. Він ще ие знав – на відміну від Маркса й Энгельса – законів історії, що розуміють матеріалістично. Він догадувався, що центр революційного руху в Європі переміщається із Франції й Англії в Німеччину й Росію. Йому здавалося, що з багатьох можливостей переходу до соціалізму більше ймовірна одна – у Росії. Але чому це відбувається і якими матеріальними, економічними причинами обумовлений це зрушення, пояснити він не міг

От отут ми й можемо повернутися до поставленого питання: чи знав Герцен народ? Або точніше: що міг він знати про народ, будучи в положенні заможного московського пана, людини без широких і міцних зв’язків з різними станами? Герцен бачив двірських у будинку Івана Олексійовича Яковлева; один з них був слугою Герцена. Бачив він кріпаків у Васильевском – тих, які приходили на панський двір. Бачив людей у шинелях жандармських солдатів, у наглядацькому мундирі, у ямщицкой або візницькому одягу. Бачив петербуржців, москвичів, вятичей, владимирцев, новгородцев… Образи людей різних віків, станів, чинів, характерів, входячи в уяву Герцена, піддавалися аналітичному впливу його допитливого розуму. Відбувалася певна класифікація ознак і якостей: у Герцена складалося подання про основні типи російського життя й, нарешті, вимальовувався образ народу

Наскільки міг відповідати цей образ тому, що існувало в дійсності й що називалося загальним ім’ям російський народ? Імовірно, легше одержати відповідь, діючи методом виключення: чого не міг знати Герцен?

Він не бував на текстильних фабриках Підмосков’я й шкіряних заводиках Замоскворечья. Не був на металургійних заводах Уралу. Не бачив солеварень, не знав праці углежогов і золотошукачів. Не ходив з бурлаками, не ганяв плотів із плотарями, не знав нічого про путину в Поволжя й російському Помор’я. Не доводилося йому, як згодом Л. Толстому, самому орати або йти в ряд із селянами на косовиці. Не крокував він, подбадриваемий зуботичиною єфрейтора, з новобранцями на плацу. Не голодував у походах разом із солдатами, не проливав кров на редутах Севастополя або в набігах проти кавказьких горців. Не сперечався на мирській сходці про розмір розверстки й порядок здачі рекрутів

Все назване потім було зображено російськими письменниками, увійшло в літературу й у сукупності зложилося в образ російського народу. Далечінь, Решетников, Пом’яловський, Потехин, Гл. Успенський, Некрасов, Тургенєв, Достоєвський, Л. Толстой, Слєпцов, Мамин-Сибіряк і десятки інших письменників спільними зусиллями виконали це грандіозне завдання. Таланти їх були неоднакові, як неоднаковий був і художній рівень їхніх добутків. Але всіма ними, як і Герценом, рухала гаряча любов до свого народу й не менш гаряче прагнення допомогти йому

Багато чого Герцен, як ми переконуємося, не знав і не міг знати. Подання про народ у нього, як і у всіх його сучасників, не могло бути повним. Знання народного життя в Герцена було обмеженим, і це перешкодило Герценові правильно представити деякі істотні сторони соціально історичного розвитку російського народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Росіянин жіночий національний характер У розвитку російської художньої прози основне значення Пушкіна особливо велико, адже в нього майже не було попередників. На набагато більше низькому рівні, у порівнянні з віршами, перебувала літературна Мова прози. Тому перед Пушкіним – прозаїком устало винятково важке завдання обробки самого матеріалу даної області словесного мистецтва. Прозаїчні жанри залучали своєю...
  2. Росіянин національний характер у добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир” У творі Толстого “Війна й мир” діє більше 600 героїв. В основному це люди трьох національностей: росіяни, французи, німці. У романі Толстої показує загальні типологічні риси, властиві кожної національності. Спробуємо коротенько визначити, що ж це за риси. Почнемо снемцев. Головна риса, що відрізняє їх, – це правильність, чіткість у всім;...
  3. Аналіз повістей Герцена “Сорока-злодійка” і “Доктор Крупів” Наприкінці 40-х років на сторінках журналу “Сучасник” були опубліковані два чудових твори Герцена, перейнятих тим же могутністю думки, що і його роман “Хто винуватий?”. В основу повести “Сорока-злодійка” був покладений дійсний випадок, повідомлений письменникові великим російським актором М. С. Щепкиним. Оповідання про трагічну долю талановитої кріпосної акторки став узагальненням великої...
  4. Біографія Герцена Олександра Івановича Герцен, Олександр Іванович ( 1812-1870 г. г.) Прозаїк, літературний критик Біографія Народився 25 березня 1812 року в Москві. Батько – І. А. Яковлев, належав до знатного дворянського роду. Мати – Г. – Л. Гааг, дочка дрібного чиновника зі Штудгарта. Шлюб батьків не був оформлений і дитина одержала вигадане прізвище, Герцен...
  5. Знання народного життя у творах Герцена Свої здогади Герцен нерідко схильний був приймати за дійсні інтереси народу. До чого це привело? Насамперед до того, що здогаду про неминучість соціалізму він прийняв за найбільш імовірну можливість для російського народу. Не знаючи щирих справ у селі, воно вирішив, що громада виражає справжні інтереси селянства, що вона стійка, що...
  6. Твір по циклі творів Герцена “Колишнє й думи” У художніх творах, створених у період еміграції, Герцен знову звертається до міркувань про долі людства (“Ушкоджений”, 1850-1851), про протиріччя буржуазного суспільства (“Трагедія за склянкою грогу”, 1863) і ін. Найбільша ж увага Герцен приділяла створенню найбільшого по обсязі й самого значного по змісту свого добутку – мемуарів “Колишнє й думи”. Його...
  7. Національний характер гумору Остапа Вишні І. Остап Вишня – чародій сміху, один із представників української сатирично-гумористичної літератури. (Остап Вишня спрямовував свою сатиру проти всього, що заважало українському народові стати вільним. Тематика його творів пов’язана із злободенними проблемами нашої нації, нашої мови, нашого побуту.) ІІ. “Так-от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга?...
  8. Росіянин характер у повісті Н. С. Лєскова “Зачарований мандрівник” Повість Лєскова “Зачарований країнникнув” була створена в 1873 році. Первоначально вона називалася “Чорноземний Телемак”. В образі блукача Івана Флягина узагальнені чудові риси людей енергійних, талановитих від природи, водушевлених безмежною любов’ю до людей. Герой повести – людина з народу, не зломлений важкою долею, хоч “він все життя гинув і ніяк не...
  9. Відхід у революційний рух Герцена Снову перед Герценом встає питання про варіантність у житті окремих людей і в історії народів. Різними шляхами могла б піти життя Матвія. Зложися обставини іншим способом – і інша доля очікувала б його. Однак випадковість не скасовує закономірності. Адже будь-які випадки випадають відповідно до ймовірності. А для маси росіян кріпаків...
  10. Наш національний характер Національний характер – це “дух” народу, найглибші його прояви, які об’єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає. Головні причини формування національного характеру, або ментальності, – географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови, культура та власне особливості психології...
  11. Національний характер поезії В. Вітмена Образ життя відомого американського поета Волта Вітмена чимось схожий на життя багатьох його колег: він рано змушений був кинути школу, заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, учителем у сільській школі, був Імпортером і редактором декількох нью-йоркських газет. Шлях його у літературу був насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами. В складний...
  12. Національний характер поезії У. Уітмена Спосіб життя відомого американського поета Волта Вітмен чимось схожий на життя багатьох його колег: він рано змушений був кинути школу, заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, вчителем у сільській школі, був імпортером і редактором кількох нью-йоркських газет. Шлях його у літературу був насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами. Складний і...
  13. Національний характер жестів Якщо образотворчий жест пов’язаний з конкретними зовнішніми ознаками) те жест-символ пов’язаний з абстракцією. Його зміст зрозуміло тільки якомусь народу або певному колективу. Це – вітання, прощання, твердження, заперечення, заклик до мовчання, передчуття приємного Так, росіяни на знак згоди погойдують головою назад, а болгари вліво – вправо. Про розходження між жестом...
  14. Національний характер українців у романі П. Куліша “Чорна рада” Багатогранна діяльність П. Куліша нерозривно пов’язана з вивченням світогляду в цілому і характеру українського народу зокрема. Саме в цьому він убачав життєдайні джерела самобутності художньої творчості. У своїх філософських роздумах, статтях, оглядах, рецензіях, і, звичайно, творах письменник досить часто ставить у центр уваги саме проблему національного характеру, менталітету, питання про...
  15. Початок творчого шляху Олександра Івановича Герцена Кілька жахливих випадків відбулося в їхньому будинку на очах у Герцена. Вони назавжди залишилися в його пам’яті. Випадок перший – з кухарем Лева Олексійовича Яковлева. Людина надзвичайно працьовитий і талановитий, вона всім догодив хазяїнові – і той навіть виклопотав, як велику милість, щоб його допустили на царську кухню. “Повчившись там,-...
  16. Юність Олександра Івановича Герцена З повним правом можна сказати, що в “Колишньому й думах” він досліджує свої спогади й прагне не тільки яскраво передати їх – він їх перевіряє, наскільки вони точні. Він з’ясовує, наскільки вони відповідають дитячій психології Виявляється, не так проста духовне життя дитини! Розбираючись згодом у своїх спогадах, Герцен переконався сам...
  17. Твір по романі Герцена “Хто винуватий?” Роман, над яким Герцен працював 6 років, був випущений окремим виданням в 1847 р. як додаток до журналу “Сучасник”. Багато в чому він пов’язаний із принципами “натуральної школи”. Для роману характерні антикріпосницька проблематика, гостра постановка ряду злободенних питань (положення жінки в сім’ї, формування разночинной інтелігенції), широкий показ соціального середовища і...
  18. Революція у Франції й книга Герцена “З того берега” Наступили червневі дні. “А врочисто почалися вони,- писав Герцен у книзі “З того берега” (опублікована німецькою мовою в 1850 році, на російському – у Лондоні, в 1855-м). – Двадцять третього числа, години в чотири перед обідом, ішов я берегом Сени… крамниці защіпалися, колони Національної гвардії з лиховісними особами йшли по...
  19. Романтичний характер ранньої творчості Шевченка Літо 1840 року було вирішальним у житті Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезії – “Кобзар”. Критичні відгуки були різними, їх було багато, та всі вони зійшлись на визнанні великого поетичного хисту Шевченка. І справді, навіть перші його романтичні поеми “Тополя”, “Причинна”, “Тарасова ніч” – це чудові, художньо довершені твори....
  20. “Який чистий і який росіянин поет” (М. Горький) по творчості С. А. Єсеніна У кожного з нас у житті бувають мінути, коли хочеться відійти від поточних проблем і поринути в інший, неспокійний і хвилюючий мир – мир поезії. І, відкривши томик віршів улюбленого поета, ми починаємо “почувати й мислити по-іншому”. А якщо посидиш із книгою подольше, те виникає відчуття, що став співучасником якоїсь...
Національний росіянин характер у творчості Герцена
«
»