На дні характеристика образа Луки
Лука – літній мандрівник, на якийсь час появляющийся в нічліжці. Л. нагадує члена релігійної секти. Ім’я персонажа асоціюється з євангелістом; Л. говорить: ” Христос-Від усіх жалував і нам так велів”, – однак на пряме запитання, є чи Бог, відповідає: “Коли віриш – є, не віриш – немає… У що віриш, то і є…” Л. доглядає за вмираючою Ганною, жалує її, утішає тим, що на тім світлі, у раї, не буде мучень і не варто чіплятися за “земну” життя. Акторові Л. говорить про нібито існуючу безкоштовну лікарню для алкоголіків.
Л.
Злодієві Ваську Попелу він радить виїхати в Сибір і почати життя заново. Коли дружина хазяїна нічліжки Василиса вмовляє Васька “звільнити неї від чоловіка”, Лука, бажаючи допомогти Попелу, ховається на грубці й підслухує розмову, а потім заважає зав’язатися бійці Попелу з Касти лівим. Повію Настю, над книжковими фантазіями якої все сміються, Л. утішає: “Коли ти віриш, була в тебе теперішня любов… значить – була вона”. Доводити на прикладі свої слова про користь
Л. розповідає також притчу про “праведну землю” – про бідну людину, що вірив в існування такої землі, але, розчарований тим, що на карті у вченого такий не виявилася, повісився. Коли Попіл кличе Наташу піти разом з ним, Л. радить їй частіше нагадувати Попелу, що той “гарна людина”. На слова Костилева, що людині потрібна аж ніяк не всяка правда, Л. відповідає перифразом євангельської притчі: “є земля, незручна для посіву… і є врожайна земля… що не посієш – народить”.
Під час бійки, що зав’язалася, коли Попіл убиває Костилева й ледь не вбиває Василису, Л. у метушні зникає. В останній дії нічліжники згадують про нього, висловлюючи різне відношення до “” неправди, щоутішає,
(2 votes, average: 5.00 out of 5)