Мужик із сокирою в пушкінському романі “Капітанська дочка”

У романі вирішувалися, як ми бачили, найважливіші й для Пушкіна-Поета ідейні, моральні й эстетические питання. В умовах соціально неминучого розколу нації визначення поетом своєї позиції було владною вимогою часу. Відповіддю на це й з’явилися вірші про борг поета, його незалежності, його місці в суспільному житті. Відкриття існування двох Росії народжувало потребу запам’ятати ці два лики батьківщини. Тим самим з особливою гостротою вставали перед поетом моральні проблеми. Безкомпромісна вимогливість змушувала строго судити себе. Щоб

упоратися із прийдешніми випробуваннями, необхідно було шукати шляхів до зміцнення щиросердечних сил.

Однак вирватися із самодержавної столиці не вдалося, на шляху задуманої втечі виникали “нескоримі перешкоди. Рятувала тільки поезія. Переможні вірші виводили Пушкіна в країну натхнення й волі. Коли пробуджувалася поезія, починалася щирої, прекрасної, гідна людини життя.

Народу належить величезна роль в історії. Навіть коли він “мовчить”, видна енергія, що зріє в ньому, майбутніх заколотів. Повстання вивільняє й розвиває величезні й грізні сили. Але стихія бунту некерована й у той же час

закономірна. Жорстоко подавлений в одному випадку й в одному місці, бунт спалахує знову й знову. Не можна без народу вирішувати долю Росії. І мужик із сокирою в пушкінському романі виражав надії й подання цього народу.

Давно, втомлений раб, замислив я втеча

На світі щастя ні, але є спокій і воля.

Ми бачимо – символіка образа багатозначна. І одне з його значень допомагає поетичному подоланню трагедії російського бунту. Боротьба народу за волю справедлива, вона нещадна, але не безглузда й не марна. Мужик із сокирою кличе Гринева – “підійди під моє благословення…” Гринев не підійшов. “Жах і здивування опанували мною”,- зізнається він читачеві. Ні, ще не швидко усвідомлюється істина, відкрита Пушкіним. Можливість рішення фатального конфлікту таїлася в майбутньому.

Давно “завидна мріється мені частка

В обитель дальную праць і чистих млостей.

Символичны й слова ласкавого мужика із сокирою – “не бойсь!” Знаючи роман, ми розуміємо парадоксальну справедливість цього заклику: Гриневу дійсно нема чого було боятися Пугачова – він робив йому тільки добро. Але є й інший, більше глибокий зміст у цьому заклику: революція – це не тільки кров, жертви й жорстокість, але й торжество людяності. Читачеві важко не повірити мужикові – адже він сам бачив прояв цієї людяності в ході повстання. І ми розуміємо, навіщо вибрав це слово мужик, як воно змістовно, яка спрямованість у будущее йому властива.

Роман ” Капітанська дочка “, будучи підсумком, ідейних і эстетических шукань письменника 1830-х років, його заповітом, знаменувало настання нового періоду у Творчості Пушкіна. У романі вперше з такою суворістю й категоричністю була художньо розкрита соціальна закономірність розколу нації, існування двох борющихся Росії. При всьому трагізмі минулої й майбутньої боротьби за волю Пушкін виявився здатним дивитися вперед без остраху, почуття історичного оптимізму обумовлювало його думку про Майбутнє. Тема народу ставала провідною й всі визначальною в Пушкіна і його спадкоємців


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мужик із сокирою в пушкінському романі “Капітанська дочка”