Мрії та світ реальності у вірші Блока “Незнайомка”
Одним із найвідоміших віршів великого російського поета-символіста О. Блока поезія “Незнайомка”. У цьому напрочуд мелодійному вірші поет змальовує переплетіння світу грубої реальності та світу чарівної мрії. Світ реальності з перших же рядків постає в описі дикого ресторанного чаду:
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик та глух,
И править окриками пяными
Весенний животворный дух.
У действительности неуютно и скучно:
Вдали над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотистый крендель булочной…
Стосунки
І навіть небесне світило кривляється у пишному небі:
А в небе, ко всему приученный, Бессмысленно кривитея диск.
1 ось на цьому тлі банальної реальності з’являється постать таємничої Незнаомки:
Девичий стан, шелками схваченный, В туманном движетея окне.
Здається, її не зачіпає вульгарність оточення;
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садитея у окна.
Вона земна, реальна, але зовсім не така, як усі поруч:
И веют древними поверьямн Ее упругие шелка,
И в кольцах узкая рука.
Зачарований близькістю мрії, втіленій в реальній, але такій відмінній від альності жінці, ліричний герой поринає в інший світ:
И странной близостью закованный,
Смотрю на темную вуаль,
И вижу берег очарованими
И очарованную даль.
Примітивна, груба реальність відсувається на другий план, стає примарно.
У душі героя прокидаються світлі почуття:
Глухне тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
І хоча реальний світ знову вривається у свідомість героя, все ж таки зустріч з мрією відбулася, вона сколихнула те краще, що є в героєві:
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
То ж чи зможе назавжди світ мрії заступити грубу буденність, залежить від кожної людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)