“Мої враження від твору “Остання надія” Євгена Гуцала
Для кожної людини, особливо для матері, немає нічого страшнішого, ніж втратити свою рідну дитину. На жаль, таке іноді трапляється, про один з таких випадків розповів усім читачам у своєму оповіданні Євген Гуцало. Це невелике оповідання навряд чи може викликати щось, крім суму, печалі і болю.
У відповідності до змісту оповідання, літня жінка з’явилася у військкомат і пред’явила офіцеру, який там знаходився, повістку для свого сина. Офіцер хотів бачити сина жінки, Василя, але вона, старенька, відповіла йому, що сина свого вона вже давно
Дуже сумна історія, яка змушує задуматися відразу
Сильне враження справило на мене і ставлення офіцера до бідної матері. Військкомат допустив помилку, виславши повістку людині, яка загинула на війні. Коли прийшла його вбита горем мати, офіцер повів себе відверто безсердечно. Він по-справжньому не вибачився за цю грубу помилку, він не пошкодував бідну і убиту горем жінку і не сказав їй нічого такого, що могло б хоча б мінімально її заспокоїти і втішити. Він повів себе дуже грубо, я думаю, що це зовсім неправильно.
В цілому мені сподобалося оповідання Євгена Гуцала “Остання надія”. Автор піднімає перед читачами досить корисні для обдумування питання, змушує кожної людини замислитися про життєві складнощі. Крім того, це оповідання викликає сильні емоції, змушує цінувати власне життя, любити своїх близьких і ставитися до всіх оточуючих людей з розумінням, толерантністю і жалістю, якщо це їм необхідно.