Моє сприйняття вірша “Анчар” А. С. Пушкіна

Повернувшись із Михайлівського, де він перебував у посиланні під наглядом, поет почуває, що цар не дасть йому спокій. За Пушкіним таємно стежать, а його добутки піддаються твердій цензурі.

В 1828 році проти А. С. Пушкіна збуджується справа. Їм написані добуток “Андре Шенье”, що порахували образливим для влади, а також поема “Гаврилиада”. В “Андре Шенье” був усмотрен натяк на 14 грудня 1825 року. Після пояснень Пушкіна справа закрили.

Всі ці обставини послужили приводом для написання вірша “Анчар”.

Настрій цього добутку

набагато похмуріше, ніж “Послання в Сибір”. Використовуючи алегоричні порівняння, А. С. Пушкін виражає протест проти деспотизму влади. По сюжеті вірш більше нагадує баладу, у її основу покладена Легенда про дерево упас – анчар.

По оповіданнях мандрівників, росте воно на острові Ява й отруює околишнє повітря. Сік же цього дерева смертельний. Використовували цей сік для отруєння стріл. Добували його присуджені до страти люди місцевих племен.

На основі цих оповідань і був написаний вірш “Анчар”:

У пустелі хирлявої й скупий,

На грунті, спекою розпеченої,

Анчар, як грізний вартовий,

Коштує

– один у всьому всесвіті.

Першого ж рядка з виразними й оцінними епітетами вказують на гнітючу обстановку навколо цього дерева. Все живе намагається уникати не тільки дотику, але навіть наближення до нього:

До нього й птах не летить,

И тигр нейдет – лише вихорь чорний

На древо смерті набіжить

И мчиться ладь, уже тлетворный.

Лише людина порушує закон природи. Один – владар – посилає іншого – раба – за соком. Владареві не знайомі почуття жалю до раба. Йому потрібний сік, щоб нести загибель іншим. Йому потрібна влада. І дерево виступає як всенищівний символ, як якась фантастична істота, що несе всьому живому загибель. Навіть дощ і вітер стають отрутними.

Образ князя – це всевладдя, безжалісність. Раб – це покірливість і покірність. Вони протипоставлені один одному – “непереможний владика” і “бідний раб”. Саме дерево з його згубним соком і повітрям довкола нього підсилює образ владики.

Ідейний зміст вірша “Анчар” полягає в зображенні самодержавства. Воно згубно для суспільства. Але не тільки влада

Винувата в розповсюджуваному злі. Раб винний не менше. Тиранія й рабство – це дві сторони однієї медалі, і існувати вони можуть тільки разом. Звільнення від рабства, знаходження волі – от що головне в житті. До цього Пушкін призиває у своїх віршах


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моє сприйняття вірша “Анчар” А. С. Пушкіна