Мова Рабле: розкутість язикової стихії й гротеск
Ренесансна життєрадісність Рабле, що хлится через край, знаходить вираження в потоках здавалося б марних слів, у словесній еквілібристиці, що відбиває насправді звільнення мовлення від сковуючого її контролю. Як приклад такої розкутості можна привести уривок з передмови до кн. 3, де згадується філософ Диоген, що жив у бочку: “…Уже він цю свою бочку повертав, перевертав, лагодив, бруднив, //наливав, виливав, забивав, //скоблив, смолив, білив, //катав, хитав, мотав, метав, латав, хомутал, //штовхав, затикав, кувыркал, полоскав, //конопатив, колошматив,
Особливість стилю Рабле щодо цього можна визначити як розкутість язикової стихії.
Ця особливість найбільше чітко відбилася у використанні письменником гротеску. Гротеск як особливий літературний прийом, заснований на з’єднанні непоєднуваного в області зримих форм (на відміну від парадокса – з’єднання непоєднуваного в області думки), був осмислений тільки в XVIII – початку XIX століття, але реалізований у романі Рабле на різних рівнях тексту. Гротеск стає для письменника формою вираження найважливіших гуманістичних ідей
М. М. Бахтин зв’язав мову Рабле із прощадным словом, з народної смеховой культурою Середньовіччя й Ренесансу.
Текст: Oeuvres complètes. P., 1994 (Bibliothèque de la Pléiade); у рос. пров. Гаргантюа й Пантагрюэль /Пер. Н. М. Любимова. М., 1973 (БВЛ).
Літ.: Бахтин М. М. Творчість Франсуа Рабле й народна культура Середньовіччя й Ренесансу / 2-е изд. М., 1990; Мир Рабле: В 3 т. Т. 3: А. Веселовский. Рабле і його роман. М. Бахтин. Майданне слово в романі Рабле. Е. Евнина. Франсуа Рабле. Е. Брандис. Рабле під забороною. Л. Пінський. Сміх Рабле. М., 2003.
Вл. А. Луків
Етапи літературного процесу: Відродження: Предвозрождение й Раннє Відродження. – Теорія історії літератури: Літературні терміни. – Персоналії: Французькі письменники, літератори. – Персоналії: Персональні моделі у французькій літературі