Мотиви лірики И. Франко
Поетична творчість И. Франко – видатне явище в українській літературі. Воно вражає як простором і глибиною зображення життя й душі народу, так і своєю високою ідейністю й художньою досконалістю. Простотою й глибиною своєї поезії Франко був близький до Шевченко. Як і великий Кобзар, Муляр говорив правду. “У пісні те лише живе, що життя дало”, – проголосив письменник спочатку своєї літературної діяльності, і його поетичне слово стало виразником суспільно-політичних ідеалів демократичної інтелігенції, зброєю в боротьбі за інтереси
Найвизначнішим у поетичній спадщині И. Франко є збірник “З вершин і низин”. Він поклав початок новому етапу в розвитку української літератури. З великою поетичною силою в нових історичних умовах у ньому зазвучали революційні, патріотичні й викривальні мотиви, початі Тарасом Шевченко. У збірник “З вершин і низин” поет вклав весь жар свого гарячого серця, всю свою жагучу любов до рідного народу. Ідейне багатство збірника відбиває духовне багатство нашого народу, що вустами Франко сказав про себе вагоме слово: і про гору-лихо, і про гнів-клекіт,
“Так ми все йдемо, в одну громаду сковані Святою думкою, ас молотом у руках. Нехай прокляті ми й миром позабуті Ми ломимо скелю, рівняємо правди пута, И щастя всіх прийде по нашим аж костям”.
Девізом цих борців-революціонерів, яких вивів И. Франко в поезії, як і самого поета, були знамениті рядки з його вірша: “Лише боротися – значить жити…” Мотиви викриття тодішнього порядку пролунали в збірнику “З вершин і низин”, що підняв українську політичну лірику на новий, вищий щабель. Книга відзначається розмаїтістю жанрів, високою художньою майстерністю, глибокими народностями, багатством ритміки, інтонацій і мелодійністю. Іван Франко також великий майстер любовної лірики. Збірник “Зів’яле листя” своєю красою, глибоким почуттям і сердечністю належить до найкращих зразків світової поезії. Збірник уразив мене великою внутрішньою силою ліричного почуття, багатством змісту, змінами настроїв і тонкою грою емоцій. Поема “Чого є мені в сні” є однієї з найкращих у збірнику. Ліричний герой із сумом запитує свою долю, чому ввижається йому в сні образ коханої дівчини й тривожить поранене любов’ю серце. Він щиро любить свою милу, хоча вона й зневажала ім. Довга розлука підсилила в його серце пекучий біль, але не погасила вірної любові. Свою безнадійну любов, страждання й журбу переливає він у сумні пісні: “У житті ти мною зневажала, Моє ти серце надірвала, З нього викликала одні ті ридання голосні – Пісні”. Рядка цієї поеми, цієї серцевої сповіді душі Франко щораз зачаровують і хвилюють мене. А які ніжні почуття, який трепет серця будять такі прекрасні поеми, як “Я не тебе люблю”, “Червона калина, чого в лузі гнешся?” Як тонко, як ніжно й поетично оспівує поет красу коханої дівчини, невгасиму любов до неї:
“Я понесу тебе в душі на дні Облиту чарами свіжості й любові Твою красу я переллю в пісні, Вогонь очей у дзвінкі хвилі мови, Корали вуст у ритми голосні…”. Так, И. Франко – геніальний поет. Я бачу його поруч із найбільшими світовими майстрами поетичного слова. Читання віршів великого Муляра – це завжди насолода, цей урочисто-святковий настрій, це хвилини духовного росту й самовдосконалення, прилучення до чарівної краси, до всемогутньої поезії, що виховує в нас палку любов до рідного краю, повага до інших народів, допомагає нам жити, боротися, створювати добро й красу
(2 votes, average: 4.50 out of 5)