Мотиви лірики Франка

Іван Якович Франко… Неповторний геній українського народу. Один із тих, пам’ятник кому пропонував звести Олесь Бердник, коли мова заходила про Українську Духовну Республіку. Син України і її Каменяр.

Можна іще багато слів сказати про цю видатну людину, та всі вони будуть пусті і якісь несправжні, коли не зачіпати його творчість. Якби нам було дано порівнювати, то Франка можна було б порівняти з такими велетнями світової культури як Данте або Шекспір, Гете або Пушкін. Але ми не будемо порівнювати, бо “кожне порівняння кульгає”,

– як сказав хтось великий. Нехай Франко залишиться Франком.

Що знаємо ми про нього, про його життя, про його страждання і надії? Все – і нічого. Що можемо сказати ми, коли читаємо його неповторні твори: вірші і повісті, поеми і критичні статті? Знову все – і нічого. Можна розгорнути будь-яку його збірку і не відчути нічого, але той, хто так зробить – то черства людина, у її душі найтонші струни вже давно відмерли. Його титанічний труд не був належно поцінований сучасниками. Франка мучила трагічна самотність, неприйняття і нерозуміння загалом його подвижницьких зусиль, його світлих намірів і домагань:

Так.

з низин тих, мрячних і лячних, Я хотів їх підвести Там, де сам став, до світлих висот І свободи, і чести.

Нас вчили: Франко – незламний борець-революціонер. І справді:

Ми ломимо скалу, рівняєм правді пути, І щастя всіх прийде по наших аж кістках…

Ці рядки з “Каменярів” – найвеличнішого гімну людській упертості в кращому розумінні цього слова. Але радянський офіціоз зробив з нього ідола соціалістичної революції, і ми вже не сприймали подібну літературу. Але вдумаймось: це був чи перший заклик до відкритої боротьби, сам народ, здавалось, говорив устами поета, змучений і пригноблений народ. Це була принципово нова лірика, що відкривала нові творчі і політичні горизонти в українській літературі. Збірка “З вершин і низин” займає визначне місце у творчості поета. Та чи не найголовнішою його працею стала поема “Мойсей”.

Це підсумок його глибинних роздумів над проблемою пророка і народу, тривожних переживань поета за долю народу, його громадсько-політичний поступ. Неперевершена і Франкова інтимна лірика. Деякі його вірші із збірки “Зів’яле листя” стали народними піснями (“Ой ти дівчино, з горіха зерня”). Пісні у ній – “то голосні ридання”, “підстрелені пташки”, зойки враженого серця.

Нерозділене кохання залишило по собі “невтишиму тоску”, засипавши снігом сподіване: “замерзли мрії в серці молодечі, ілюзії криниця пересохла”. І знову трагічне непорозуміння.

Автора звинувачували в “трусості”, “втечі з борні”, декадентстві та песимізмі, навіть найближчі друзі назвали його “чоловіком слабої волі”. А до читачів промовляв сорокарічний стомлений чоловік зі збитим в кров серцем, якого все ж не зломили життєві незгоди і болі. Значення творів Каменяра для української культури важко переоцінити. Він – один з титанів, наша слава і гордість.

Читання його творів збагачує думки і почуття, примушує до аналізу нашого власного життя, усіх тих процесів, що відбуваються сьогодні в Україні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мотиви лірики Франка

Categories: Твори з української літератури

Links