Home ⇒ 📕Твори з зарубіжної літератури ⇒ Москва О. С. Грибоєдова й О. С. Пушкіна – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ

Москва О. С. Грибоєдова й О. С. Пушкіна – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ

А, батюшка, признайтесь, что едва

Где сыщется столица, как Москва.

О. Грибоєдов

Москва… как много в этом звуке

Для сердца русского слилось!

Как много в нем отозвалось!

О. Пушкін

Москва дала Росії Грибоєдова і Пушкіна. Це їхня мала батьківщина, і не дивно, що життя героїв їхніх творів пов’язане з Москвою. Сьогодні вам покажуть будинок Фамусова, що зберігся в центрі міста, і сьогодні можна проїхати по столиці за маршрутом, яким колись везли по Москві улюблену героїню Пушкіна Тетяну. Але не географічне, не столичне розташування

цікавило художників слова. Їх цікавила Москва як вища після Петербурга точка дворянської цивілізації. Які ж думки і почуття викликає Москва?

Відкриємо комедію Грибоєдова “Горе від розуму”. Нас зустрічає багатий московський пан і впливовий сановник Фамусов (прообраз рідного дядька самого автора). Але це не виключає його типізації: “Що за тузи живуть у Москві і вмирають!”. Це хранитель старовинних традицій, якому дядько Максим Петрович, вельможа часів Катерини II, служить ідеалом. Фамусову подобається гордовита вдача, пишний вид, роль у світі і при дворі. Високе положення в суспільстві

– головне мірило. “Хто бідний, той тобі не до пари”

– говорить він Софії. Для нього зять із чинами і нагородами цікавий. От Скалозуб бажаний. Внутрішня гідність для чинів і для тузів – ніщо!

Пускай себе разумником слыви,

А в семью не включат…

Так, Москва має свої поняття про честь: “Коли ж треба підслужитися, і він згинався навперегин”. От ця готовність зіграти при нагоді блюзнірську роль, забувши свій вік і гордовиту вдачу, і є ключ до високого становища. Все інше несуттєве, у тому числі і служба: “Подписано, такс плеч долой”. Тих же, кому “прислужуватися нудно”, Фамусов вимагає на гарматний постріл не підпускати до столиць. Московські тузи – супротивники вченості. їх самих нею не запаморочили, але вони піклуються про інше: від освіти розвелися навіжені люди, відбуваються нерозумні справи. Треба знищити книги. Проте світське виховання для панянок Фамусов визнає, хоча і знає, що це втратно. Хоча він і бурчить з приводу Кузнецького моста, осередка французької моди, та сам цілком підпорядковується такій моді, будинок його “відкритий для званих і незваних, особливо з іноземних”.

Усе пани знають один про одного, тому так бояться громадської думки, так від неї залежать. Зовні усе повинно бути пристойно, а вже усередині, вдома

– ні-ні! “Что станет говорить княгиня Марья Алексевна!”

Своїх суджень не має не тільки безрідний секретар, але і сам хазяїн. Він звик думати, як усі, повторювати звичні історії свого оточення. Фамусов у захопленні від усього московського, юнаків, дам, дівиць. Сатиричною є Москва в зображенні Грибоедова, але в характері Фамусова наявні й гарні риси: неабияка добродушність, широка гостинність, хлібосольність, що відрізняють москвичів узагалі. Хоча чуйність, зауважу, якась перекручена: “Ну, як не порадіти рідній людині”. Споконвічна моральна нерозбірливість (“хоч чесна людина, хоч ні – для вас все одно про всіх готовий обід”) характерна для подібних людей.

Фамусов – фокус, що відбиває розумову зашкарублість і самовдоволення старовинного московського панства. І ніщо не змінить таких, як він.

-С тех пор дороги, тротуары

Дома и все на новый лад.

-Дома новы, но предрассудки стары…

І це істина. Як істина і те, що всі ці Фамусови добродушні тільки до відомої межі. Як тільки хтось здається їм небезпечним, вони наїжачуються і показують гострі ікла. Божевільний! – от їхній вирок розумній справедливій людині. Виштовхнуть – і знову заспокояться. Московські пани люблять зображати благодійників. Людина з такою життєвою програмою, як у Молчаліна, не пропаде і завжди знайде покровителів: “Частенько там ми заступництво знаходимо, де не розраховуємо”. Цілий ряд представників московського товариства: Скалозуб, Загорецький, Репетилов, Хрюміни, Тугоуховські – жива галерея московського вищого світу 20-х років, з його неуцтвом і повною відсутністю вищих інтересів, прагнень і запитів. Пусте життя Москви все заповнене балами, обідами, всілякими марнотратними розвагами, подібними до кріпосного балету. Їх відрізняє повна зневага до людської гідності кріпака, якого не соромилися міняти на собаку, годувати із собаками, забирати і продавати дітей. У цьому суспільстві пишно розквітають плітки і, пересуди. Бояться не дурних вчинків – вони скрізь і поруч, а пересудів: “Гріх – не біда…”, “Як можна проти всіх!” – вигукують Тугоуховські. Гляньмо ще раз на суспільство, що зібралося у Фамусова: плітки про людей і убрання, змішування французької мови з нижегородською, дух порожнього, рабського, сліпого наслідування… Грибоедову вдалося вловити і відобразити у своїй комедії той “особливий відбиток”, котрий лежить на “усьому московському”.

Точність цієї картини підтверджує спільність її у Грибоедова із сатиричними замальовками московського життя в сьомій главі “Євгенія Онєгіна”. Невипадково Пушкін бере до цієї глави епіграф із Грибоєдова:

Гоненье на Москву!

Что значит видеть свет!

Где ж лучше?

Где нас нет.

Водночас, починаючи розповідь про Москву, Пушкін не може не подивитися на неї з інших позицій: патріота, справжнього громадянина, можливо, захисника. Адже нещодавно Москва довела кращі якості росіян:

Напрасно ждал Наполеон…

Нет, не пошла Москва моя

К нему с повинно й головою.

І ті ж дворяни, кращі з них, керуючись патріотичним поривом, стали на чолі опору Наполеону.

Москва готовила пожар

Нетерпеливому герою.

Проте і для Пушкіна Москва – уособлення закостенілого панства:

Но в них не видно перемен;

Все в них на старый образец.

І справа не в старих очіпках і гримі, справа в більш істотному:

Все то же лжет Любовь Петровна,

Иван Петрович так же глуп.

Дарма героїня роману “прислухатися бажає в бесіди, у загальну розмову”:

Все в них так бледно, равнодушно,

Они клевещут даже скучно.

… Не вспыхнет мысли в целы сутки…

Не дрогнет сердце хоть для шутки.

Пушкін ніби довершив грибоєдівську сатиру на “московське панство”. Його “відпускні гусари, записні франти, архівні юнаки з манірними поглядами” – явище номінальне. “Шум, регіт, біганина, поклони, галоп, мазурка, вальс…” – ось воно, життя московського “товариства”. Тут усе по-старому: по-старому вершать справи, роблять кар’єру, видають заміж, укладають вигідні угоди, бережуть традиції старого панства, ще часів Катерини II. Представницька, хлібосольна “друга столиця”, що нікуди не поспішає, сільська родичка столиці “першої” – Петербурга.

Стоять на московських бульварах два пам’ятники двом Олександрам Сергійовичам, а повз них тече московська юрба. Цікаво, що написали б про сьогоднішню Москву наші великі поети?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Москва в комедії О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Наприкінці зими 1824 р. в Москві поширилася чутка, ніби з’явилася п’єса, у якій висміяне московське вище товариство, зображене зло і карикатурно. Автором цієї п’єси був Олександр Сергійович Грибоєдов. Талановитий російський дипломат і письменник невипадково обирає місцем дії своєї п’єси московські вітальні. Колискою автора була аристократична Москва. Москва, що була освіченою,...
  2. Москва О. С. Грибоєдова й О. С. Пушкіна А, батюшка, признайтесь, что едва Где сыщется столица, как Москва. О. Грибоєдов Москва… как много в этом звуке Для сердца русского слилось! Как много в нем отозвалось! О. Пушкін Москва дала Росії Грибоєдова і Пушкіна. Це їхня мала батьківщина, і не дивно, що життя героїв їхніх творів пов’язане з Москвою....
  3. МОСКВА У ТВОРЧОСТІ А. С. ГРИБОЄДОВА И А. С. ПУШКІНА Олександр Грибоєдов так само, як і Пушкін, народився й виріс в Москві. У комедії “Горі від розуму” Грибоєдов відбив побут і вдачі московського барства, що добре вивчив, обертаючись у цих колах. Ще за давніх часів народ говорив про Москву, що це не місто, а цілий мир. Ніж стрімкіше стає біг...
  4. П’єса Грибоєдова “Горе від розуму” – комедія чи трагедія? – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Художня досконалість п’єси стала зрозумілою лише згодом. Пушкін назвав її “бурею в стакані води”, а до Чацького поставився критично. Але особливих суперечок комедія не викликала і була сприйнята всіма правильно. Ті, хто поділяв погляди Грибоєдова, зрозуміли його точку зору в цій п’єсі і підтримали її, ті, проти кого комедія була...
  5. “На всіх московські є особливий відбиток”. (Стара Москва в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”.) “На всіх московські є особливий відбиток”. (Стара Москва в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”.) Наприкінці зими 1824 р. по Москві поширився слух, начебто з’явилася п’єса, у якій висміяне московське вище суспільство, зображене зло й карикатурно. Автором цієї п’єси був Олександр Сергійович Грибоєдов. Талановитий російський дипломат і письменник не...
  6. Чацький – образ “нової людини” (за комедією О. Грибоєдова “Горе від розуму” – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Чацький – образ “нової людини” (за комедією О. Грибоєдова “Горе від розуму” Комедія О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” зіграла визначну роль у справі суспільно-політичного і морального виховання декількох поколінь російських людей. Вона озброїла їх на боротьбу з насильством і сваволею, підлістю і неуцтвом в ім’я свободи і розуму, в...
  7. МОСКВА У ТВОРЧОСТІ А. С. ПУШКІНА Звичайно, А. С. Пушкін скоріше петербурзький письменник, але Народився він у Москві й на все життя зберіг Любов до цього міста. І це не дивно. Петербург традиційно сприймається Росіянами письменниками як місто, що виникло Неприродним шляхом, “з тьми лісів, з Драговини блат”. Інша справа – Москва. В Трагедії “Борис Годунов”...
  8. Москва в зображенні Л. С. Грибоєдова Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” була написана в 1824 році. З позицій декабристів автор висміює соціально-політичний устрій Росії того часу, показуючи пороки дворянського суспільства, їх закоснелось, відсталість, прихильність застійним традиціям. Написана в традиціях класицизму, п’єса, проте, реалістично відображає дійсність того часу. Перед нами стали живі образи російських людей,...
  9. Гості Фамусова – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Москва… У палацах і пишних залах, у квітучих літніх садах веселиться, розгулює знать. Вона і не підозрює, що десь людина напише колись комедію і візьме за основу одного з них, прихильників монархії й катерининського кріпосництва. Про ім’я його ви дізнаєтеся потім, як і пізніше в кожному персонажі, немов у дзеркалі,...
  10. Моє відношення до Чацького і Молчаліна – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Комедія О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” являє собою реалістично написану найширшу картину життя Росії після Вітчизняної війни 1812 року. У чималій галереї образів, даних у комедії, майстерно поданий і чиновницький світ, і сановне дворянство, і кріпосники-поміщики, і люди, що дотримуються передових поглядів. У комедії порушені всі гострі політичні і...
  11. Москва й Петербург у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Для цього відтворяться два найважливіших історико-культурних простори – дві столиці, Москва й Петербург. Мир автора й Героїв невіддільний від цих місць, кожному з них приділене велика увага, у тому числі в ліричних відступах. Важлива Роль Петербурга й Москви, що поміняють один одного, у долях героїв, у розвитку сюжету. У Петербурзі...
  12. “Горе від розуму” як політична комедія – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ Комедія “Горе від розуму” – одна з найбільш реалістичних комедій російської літератури. Але читачем нашого часу “Горе від розуму” не сприймається як комедія. Пояснюється це тим, що головний герой її – Чацький не є комічним персонажем. Причини його розбіжностей із фамусовським товариством занадто серйозні, і монологи Чацького, що викривають “минулого...
  13. Москва й Петербург на сторінках роману А. Пушкіна “Євгеній Онєгін” У першому розділі автор докладно характеризує Пе-Тербург, його вдачі, звичаї. Дізнаючись про спосіб життя, що веде Онєгін, читач бачить “брега Неви”, театр (“Театр вуж повний; ложі блищать; Партер і крес-ла – все кипить…І, здійнявшись, завіса шумить”), вулиці, бульвари (” Перед померклими будинками Уздовж сонної вулиці рядами Подвійні ліхтарі карет Веселий...
  14. “Герої – дворяни в добутках А. С. Грибоєдова, А. С. Пушкіна й М. Ю. Лермонтова.” Олександр Сергійович Грибоедоедов, Олександр Сергійович Пушкін, Михайло Юрійович Лермонтов – великі письменники російської класичної літератури. З під їхнього пера вийшло багато безсмертних створінь. Але при згадуванні цих імен у першу чергу в пам’яті виникають такі добутки як “Горі від розуму”, “Євгеній Онєгін”, “Герой нашого часу”. І якщо розглядати героїв-дворян у...
  15. А. С. Пушкін і Москва З Москвою були зв’язані в Пушкіна найперші, самі живі і яскраві “впечатленья буття”. Тут він народився, тут провів роки дитинства. Москва того часу дивувала сучасників “дивним змішанням древнього й новітнього зодчества”, “рідкими протилежностями в будовах і вдачах жителів. Тут розкіш і вбогість, достаток і крайня бідність, побожність і невір’я, сталість...
  16. МОСКВА МАРИНИ ЦВЕТАЕВОЙ У своїх віршах про Москву Марина Цветаева звертається до рідного міста не просто як до рідної домівки, де знаходить собі притулок будь-який “бездомний”, що живе на Русі, але й начебто до кого живому й у той же час невидимому й далекому. Москва! Який величезний Странноприимний будинок! Всяк на Русі –...
  17. Москва – Як багато в цьому звуці для серця російського злилося Історія Москви йде коріннями в сиву далечінь століть, до початку XI століття. Утворення Москви почалося із Кремля. Це її духовний і історичний центр. Краснокирпичные стіни, міццю, величчю й красою яких ми захоплюємося сьогодні, далеко не перші на Кремлівському схилі. Їм передували щонайменше чотири міцності: земляні вали із бревенчатым тином, поставлені...
  18. Фамусовское суспільство в зображенні А. С. Грибоєдова Комедія “Горе від розуму” була написана між 1815 і 1824 роком. Зміст п’єси тісно пов’язане з історичними подіями. У цей час у російському проществе правили захисники феодализма й кріпосництва, але в той же час з’являлося й прогресивно мисляче, передове дворянство. Таким чином, у комедії зштовхнулися два століття – “вік нинішній”...
  19. Основні мотиви комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Мотив – це елемент сюжету, що неодноразово повторюється в оповіданні. Розвиток, взаємодія “характерів, мелодій, мотивів” і становить сюжет художнього твору. Спробуємо розглянути основні мотиви в комедії Грибоєдова “Горе від розуму”. Як зауважує Б. Голлер, вступний мотив п’єси – це занепокоєння. Турбується Ліза, турбується Фамусов, почувши дзвоніння й заставши свого секретаря...
  20. Фігура Молчаліна в комедії Грибоєдова “Лихо від Розуму” В системі персонажів п’єси О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” важливе місце посідають жіночі образи. Центральним є образ Софії, дочки Фамусова, московського пана, керуючого в казенному місці. Її образ важко визначити однозначно. Пушкін в своїй критичній статті зауважив: “Софія написана неясно”. Французькі книжки, на які нарікає Фамусов (“Ей сну немає...
Москва О. С. Грибоєдова й О. С. Пушкіна – ОЛЕКСАНДР ГРИБОЄДОВ
«
»