Морально-етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки”
Євген Гуцало у своїх новелах, повістях і романах змалював багато персонажів дітей, які чарують читачів неповторністю характерів, чистотою своїх почувань і помислів. На противагу цій чистоті письменник викриває і вади у серці та поведінці деяких героїв, ніби пропонуючи нам самим замислитися і дати їм власну оцінку.
Непрості морально-етичні проблеми порушує Є. Гуцало в оповіданні “Сім’я дикої качки”. Ми знайомимося з його героями Тосею та Юрком і довідуємося, що вони встигли вже кілька разів посваритися й помиритися. Вже це підказує
Юрко ж, навпаки, бере від світу лише те, що вдовольняє його забаганки, він не розуміє поведінки дівчинки з чистою душею. Письменник засуджує самовпевненість хлопця (“Мене ніхто не обдурив іще й не обдурить”), брехливість та прагнення
Душа сповнюється презирства до Юрка, але у кінці твору ми раптом розуміємо, що не все ще загублене для нього: “І поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона! І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б…”