Морально-етичні ідеали творчості поета-філософа
Григорій Сковорода – видатний український філософ, просвітитель, письменник-гуманіст XVІІІ століття. Автор філософських і педагогічних трактатів, поетичних творів, перекладів, проповідей, притч, байок, він був високоосвіченою людиною свого часу, його геній зростав на народному грунті. Наскрізною ідеєю філософії й художньої творчості Сковороди є пошук людського щастя. Мислитель прагнув пізнати сенс людського життя і вбачав його не в тому, щоб здобути багатства, почесті, високі чини, а в постійному прагненні людини до самовдосконалення:
Сатиричний вірш “Всякому городу нрав і права” (десята пісня збірки) спрямований проти свавілля поміщиків і козацької старшини, зажерливості купців-лихварів, несправедливості суду, кар’єризму, розбещеності, пияцтва. У ньому викриваються найрізноманітніші пороки дійсності другої половини XVІІІ століття.
Назва вірша наштовхує на думку про адміністративні заходи цариці Катерини ІІ щодо міст. У 60-70-ті роки XVІІІ століття вона запровадила бюрократичну систему, Що визначала кожному місту “свої нрави і права”. Ідеалом поета є людина, чия совість – як “чистий кришталь”. Тільки така людина не боїться постати на суд перед Богом.
Необхідною умовою людського щастя поет-філософ вважав свободу. Цьому присвячена його поезія “Бе НЬегіаїе” (у перекладі з латинської мови “Про свободу”). У поезії прославляється воля як найвище благо в людському житті. При цьому Сковорода вдається до такого порівняння: якщо порівняти золото зі свободою, то проти неї воно болото. Поет згадує в цьому вірші і мудрого оборонця свободи – Богдана Хмельницького, прославляючи мужність гетьмана, який боронив рідну Україну від чужоземного гніту.
Роздуми про людське щастя є провідною темою і байок Григорія Сковороди. Більшість із них увійшла до збірки “Байки Харківські” – першої збірки байок в українській літературі. Байки Сковороди написані прозою, кожний із творів складається з двох частин – “фабули” (розповіді про якусь подію) і “сили” (моралі). Сила у письменника більша від фабули і є своєрідним філософським трактатом, повчанням автора.
“Байки Харківські” складаються з тридцяти творів сатиричного спрямування. У них Сковорода засуджує суспільні вади, самодурство панів, жадобу до наживи, кар’єризм, лінощі тощо. Він підносить культ людського розуму й гідності. Важливе місце в цих творах посідає тема “сродної праці”. “Сродна праця” за Сковородою – це праця, яка приносить людині задоволення, є потребою душі. Ця праця повинна приносити користь і суспільству. Ідею “сродної праці” письменник розкриває в байці “Бджола та Шершень”. У ній виступають два алегоричні образи. Бджола – це символ працьовитої людини з народу, а Шершень представляє паразитичні сили суспільства, які живуть за рахунок інших. Ця байка спрямована проти неробства, проти “трутнів” суспільства. У силі Сковорода розкриває алегорію твору, пояснює своє розуміння “сродної прарі”. Автор приводить читача до думки, що немає нічого кращого, як “жити по натурі”, тобто у злагоді з природою, своїми бажаннями й можливостями. Ідею “сродної праці Сковорода розкриває і в багатьох своїх філософських трактатах, зокрема, в праці “Буквар Світу”.
Філософські погляди Григорія Сковороди, його літературні твори носять гуманістичний характер, спрямовані на самопізнання й самовдосконалення людини, допомагають їй орієнтуватися в цьому складному світі добра і зла, а тому їх цікаво читати і в наш час.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)