Аналіз оди М. В. Ломоносова “На день сходження Єлизавети Петрівни”

Одним з найбільш відомих творів Ломоносова стала ода “На день сходження Єлизавети Петрівни”. Ломиносів починає її із прославляння миру:

Царів і царств земних відрада,

Кохана тиша,

Блаженство сіл, градов огорожа,

Коль ти корисна й червона!

Щасливий край малює нам автор, і ця благодать була принесена в Росію царюванням Єлизавети Петрівни. Адже з Єлизаветою війни, які вела Росія колись, припинилися.

Коли на трон вона вступила,

Як Вищий подав їй вінець,

Тебе в Росію повернула,

Війні поставила кінець.

Славні

справи Єлизавети, наводять автора на думку про іншого великого правителя – Петрові I. Ломиносів захоплюється цією великою людиною стільки зробила для Росії:

Послав у Росію людини,

Який не чуваний був від століття.

Крізь всі препятства він підніс

Главу, перемогами венчану,

Росію, варварству попрану,

Із собою підняв до небес.

Описуючи Петра I, Ломоносов прибігає до античної міфології. Образи Марса й Нептуна використовуються їм для позначення війни й моря, що надає ще більше врочистості оді.

Ода “На день сходження Єлизавети Петрівни” не тільки похвала імператриці, але й наставляння

їй. Росія, що хоче бачити Ломоносов, – велика країна, вона могутня, мудра й перебуває у світі, але головне – таке Майбутнє можливо, якщо Росія буде пресвященною державою, існування якої неможливо без освіченого монарха. У відступі до епохи Петра I Ломоносов немов говорить Єлизаветі, що вона повинна взяти приклад зі свого батька й продовжити його великі справи, зокрема сприяти розвитку науки, як це робив її батько:

…Божественні науки

Чрез гори, ріки й моря,

У Росію простирали руки…

Автор говорить в оді про красу й велич своєї батьківщини, надра якої зберігають невичерпні багатства:

Воззри на гори превисокі,

Воззри в поля свої широкі,

Де Волга, Дніпро, де Об тече;

Багатство, в оных потаенно,

Наукою буде відверто,

Що щедрістю твоєї цвіте.

Така величезна країна, простори якої простираються від західних рівнин, через Урал і Сибір на Далекий Схід, має потребу в утворених людях. Адже тільки люди, що знають люди зможуть розкрити всі природні багатства Росії:

Про ви, яких очікує

Батьківщина від надр своїх,

И бачити таких бажає,

Яких кличе від країн чужих!

Дерзайте, нині підбадьорені,

Реченьем вашим показати,

Що може власних Платонов

И швидких розумом Невтонов

Російська земля народжувати.

У цих рядках поет також звертає увагу читачів на те, що російська земля здатна дати розуми, рівні тим, “яких кличе від країн чужих!”. Він дає зрозуміти, що Росія багата не тільки природними ресурсами, але й здатними людьми. Людьми, які можуть не тільки вбрати науку, але й посіяти свої плоди. Природним продовженням оди стають рядки:

Науки юнаків харчують,

Відраду старим подають,

У щасливому житті прикрашають,

У нещасний випадок бережуть;

У домашніх труднощах утіха

И в далеких странствах не перешкода.

Науки пользуют скрізь, –

Серед народів і в пустелі,

У градском шуму й на едине,

У спокої солодкі й у праці.

Читаючи ці рядки, не можна не погодитися з автором. Людина, що не має знань, не тільки нецікава й нудний сам по собі, він ще веде таке ж життя. Не маючи знань, людина не здатна розвиватися духовно, тому, оспівуючи науку, автор оспівує й людську душу. Прославляння людини, його душі й генія є основна думка оди, вона є сполучною ниткою. Наука й знання зв’язують не тільки покоління, але й народи. Знання є основний принцип усього.

Ода Ломоносова є щось більше, ніж просто літературний Твір – це послання. Послання не тільки імператриці й сучасникам, але й нащадкам. Прекрасний приклад того, що нащадки випливали його завітам, – державний університет ім’я Михайла Васильовича Ломоносова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз оди М. В. Ломоносова “На день сходження Єлизавети Петрівни”

Categories: Нові твори

Links