“Моральність – є правда” (за оповіданням В. М. Шукшина “Чудик”)
Творчість письменника, кінорежисера й актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічної проблеми про сенс життя, про духовні цінності людини – її моральні ідеали, честь, обов’язок, совість. У його творах одне з головних місць займає доля людей незвичних, зі складними характерами, яких називають “чудиками”, які намагаються осягнути рух власної душі, сенс життя. Такий головний герой оповідання “Чудик”. Автор наполегливо підкреслює його чудернацькість, яка відрізняє героя від інших, “правильних” людей.
Чудик глянув, “…а біля прилавку, де черга, лежить під ногами у людей п’ятдесятирубльовий “папірець”. Створюється проблемна для героя ситуація: потайки привласнити “папірець” або оголосити усім про знахідку
Показово, що автор і у власній розповіді, і в промові Чудика називає п’ятдесятирубльовку не інакше як папірець, тим самим підкреслюючи зневажливе до неї ставлення. У цьому на перший погляд незначному епізоді виявляється ставлення Шукшина до однієї з найважливіших проблем духовного життя людини – міщанського накопичення.
Проте свого героя автор аж ніяк не ідеалізує.
Ідеалізація суперечить самій суті творчості Шукшина, для якого вищою мірою художності було прагнення говорити про все просто і прямо. Чудик – людина розсіяна (втрата грошей), може показатися невихованим (настирливе чіпляння з розмовами до незнайомих людей), досяг не найбільших висот письменності і т. д. Але всі перераховані хиби героя виявляються незначними у порівнянні з його “світлою душею” (одне із своїх оповідань В. М. Шукшин так і назвав “Світлі душі”). А то, що спонукають його чинити на перший погляд дивні вчинки позитивні мотиви, некорисливі, робить пробачною навіть чудернацькість, мниму або справжню.
Характерним для творчості письменника є розкриття кращих моральних якостей персонажів у моменти важких іспитів, які випадають на їхню долю. Автор “ставить свого героя, людину добру і совісну, в умови, які потребують усіх душевних запасів добра і стійкості, щоб не зламатися, не зневіритися, бачачи, що занадто сучасна нахраписта паскуда нібито і є особа нашого часу, а совість і порядність ніби-то безнадійно застаріли.
Незважаючи насвою “простоту”, Чудик замислюється над проблемами, які хвилюють людство за всіх часів: у чому сенс життя? Що є добро і зло? Хто в цьому житті “правий, хто розумніший?” І усіма вчинками доводить, що правий він, а не ті, хто вважає його диваком, “чудиком”.
Твори Василя Шукшина і їхні герої правдиві як у соціально-побутовому плані, так і в художньому. “Моральність – є правда”, – так визначив свою головну заповідь сам Василь Шукшин. Заповідь ця жодного разу не була порушена в його творчості, він не йшов на компроміси з власною совістю і говорив людям правду, якою б часом гіркою і важкою вона не була.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)