Говорив: “Поспішаєте робити добро”. Якщо ми будемо спочатку просто не обертати уваги на чуже горе, заглушати голос власної совісті, переконуючи себе в тім, що потім надолужимо упущене, а поки й без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі сама коштовна якість здатність робити добро. Це огрубляет наше серце, покриває його непроникною кіркою, крізь яку вже не проб’ються благання про допомогу. Після втрати доброти відбувається неминуча втрата моральності. Така людина здатна вже на все. Необхідно боротися із цим, не допускати
переродження людини, і не дивно, що дуже більша частина добутків сучасних письменників присвячена цій темі. Автори призивають нас бути добріше й сердечніше ставитися друг до друга, згадуючи історію, уроки минулої війни. Одним з таких авторів був В. Шукшин. Це була людина багатогранного таланта: актор, режисер, письменник. Від всіх його створень віє щиросердечною теплотою, щирістю, любов’ю до людей. Один раз письменник скаже: “Кожний справжній письменник, звичайно ж, психолог, але сам хворий”. От цієї-те болем за людей, за їхньою порою порожнє й нікчемне життя перейняті розповіді Шукшина. У збірнику розповідей
“Бесіди при ясному місяці” Шукшин показує нам новий тип героя. Це “чудик” (є в нього й розповідь із такою назвою). Чудики Шукшина це люди, що прагнуть створити “свято душі”, що живуть просто, природно, не роблячи іншим зла. Такі герої розповідей “Чудик”, “Мікроскоп”, “Майстер”. Але їхнє прагнення зробити “людям як краще” постійно натикається на стіну нерозуміння, відчуженість, навіть ворожість. Таке, наприклад, зіткнення “Чудика” із братовою Зоєю Іванівною, за щось що невзлюбили Чудика. До цього ж типу героїв належить і герой сценарію “Калина червона”. Єгор Прокудин в “Калині червоної” образ людини, що глибоко переживає. З темного злодійського миру він ступнув у нове й світле. Його душа залишилася чистої, він не хоче вертатися в минуле. Автор показує, що щира доброта й моральність не можуть зникнути. Герой добутку “Живе такий хлопець…” вражає безпосередністю й добротою. Він може щось наївно “загнути”, але в душі він прекрасний. Василь Шукшин, показуючи таких людей, змушує повірити в добро, у його силу. Щодо цього дуже цікава й повість А. Олексин “Хворі й здорові”. Автора цікавлять морально хворі люди, та величезна шкода, що вони приносять. У лікарні працює молодий талановитий хірург під керівництвом аморальної й бездарної людини. Думаючи тільки про своє благополуччя й спокій, людина забуває про те, що він носить білий халат, що його справа лікувати людей. Щоб у строк зробити ремонт, він закриває лікарню й буквально виганяє хворих. Коли під вікнами лікарні відбувається аварія, він замість того, щоб негайно відправити потерпілих в операційну, дає вказівка переправити їх в іншу лікарню, тому що боїться, що вони можуть умерти, а йому тоді “влетить”. Цій людині протистоїть молодий фахівець. Конфлікт був дуже гострим. Автор без прикрас показує, як головлікар користується підтримкою високопоставлених осіб. Великі його моральні злочини. Самі хворі теж зуміли виступити проти зла. І тим самим автор призиває нас боротися, а не закривати ока на аморальність, він пише про силу добра й шляхетності, що допомагає врятувати людей, вирвав” їх з лиха. У повісті Г. Щербаковой “Вам і не снилося” показане неправильне розуміння моральності дорослими. Їхнє нечутливе відношення до душ люблячих привело до трагедії. Не дали з’єднатися двом люблячим серцям, і це привело до загибелі одного з героїв. Фінал цієї повісті заклик до усім нам. Як хочеться крикнути: “Люди, будьте добрими друг до друга, будьте чуйними!” Моральність і доброта великі сили, і треба правильно їх розуміти. Добро виховує й звеличує людину, злість і байдужість принижують його. “Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш назви людини”, говорив Саади.
