Народився Михайло Васильович Исаковский у січні 1900 року на Смоленщині в селі Глотовке Ельнинского повіту в бідній селянській сім’ї. Грамоту здолав самоучкою ніякої школи в нашій місцевості не було, коли ж, нарешті, вона відкрилася, я закінчив її за дві зими й навесні 1913 року здав випускні іспити, одержавши по всіх предметах “5”. На цих іспитах, на якому зійшлися вчителі й випускники декількох шкіл і де за столом екзаменаторів сидів земський начальник і якийсь дуже важливий піп, я прочитав два своїх вірші в тому числі й за назвою М. В. Ломоносов
Жив у нас у колишні роки Ломоносов Михайло. Я читав його походи, – Як учитися він ходив. Таємно вийшов він з будинку, И ніхто про тім не знав, Як у Москву з обозом риби За наукою він біг. Ломоносовское вірш зробив у житті Исаковского теперішній переворот. Усі заговорили, що треба вчитися далі, що в нього є літературні здатності. І дійсно, йому пощастило вчитися далі, хоча, на жаль не довго. Улітку 1915 року вчитель Свистунів підготував його для надходження в 4 клас гімназії в Смоленську. Скінчити гімназію йому не вдалося, восени 1917 року він змушений був залишити неї через матеріальну незабезпеченість. Після
відходу зі школи якийсь час учителював у тої самої Глотовской школі, де колись учився сам. У лютому 1919 року був призначений редактором Ельнинской газети, а потім 10 років працював у Смоленську в газеті “Робочий шлях”. “Треба сказати, згадує Исаковский, хвороба очей почалася в мене з дитинства й що ні рік-зір моє ставало усе гірше й гірше. Це було якимось прокльоном, все життя преследовавшим мене. Хвороба очей заважала мені, і вчитися, і працювати, і просто жити. Вона безжалісно зривала мої справи й плани, а часто й зовсім виводила мене з ладу на довгий час”. Усе через ту ж хворобу очей він більше ніде не міг працювати постійно, працював тільки будинку, займаючись літературою. Алл С о ч. Р У Теперішнім початком своєї поетичної роботи вважає Исаковский 1924 рік. Перший збірник віршів “Проведення в соломі” вийшов в 1927 році. З тих пор “У Смоленських місцях народилося, виникло те, що потім стало метою мого життя виникла моя поезія, згадує Исаковский, це вона, смоленська земля дала мені для неї свої Думи, свої наспіви, свої слова, свої фарби. Це її люди стали перед думкою, коли я писав, свої вірші й пісні. У Смоленську, що став мені не тільки близьким, але й рідним містом, я навчився по-справжньому розуміти й цінувати поетичне слово. Я завжди буду, вдячний своїй рідній смоленській землі за те, що вона породила мене й робила для мене все, що могла зробити”. Говорять, що поети схожі на свої вірші. Исаковский теж схожий на свої вірші, щиро, мало-мало соромливі. Поезія Исаковского художній своєрідний літопис тих грандіозних перетворень, які змінили все життя народу, у ній відбилися думки й настрої трудівників. “Слава батьківщині” Нерозривно з темою Батьківщини зв’язана тема російської жінки, матері, трудівниці, вірної подруги. Героїня Исаковского не просто “велична слов’янка” у нього жінка, що думає про долю своєї рідної землі, про щастя народу. Російській жінці. В 30-е роки з’являються його перші пісні: “Катюша”, Провожанье”, И хто його знає”. Це чудесні колінця російського мовлення, повороти від смутку до простодушно-смішного, Раптовий зліт на висоту людської мудрості. Пісні: И хто його знає, по росистої луговий
