Яскрава, видатна особистість історія Росії ХІХ століття. Широко освічена людина, у якого глибокими науковими знаннями, твердої волею і цілеспрямованістю. Ім’я Федора Васильовича Чижова гриміло за життя, але у подальше століття було забуте. Зацікавлення нього став виявлятися нещодавно. Спричинив цю насамперед тим, що у духовному заповіті Чижов дозволив розкрити свої папери (щоденники, листування, розрізнені документи) лише з спливанні 40 років після її смерті 14 листопада 1877 року. Зрозуміло, що минулої осені 1917 року був не дуже до публікації
щоденника; до цього часу не видано і зберігається в рукописному відділі Російської Державної бібліотеки у фонді Чижова (Ф. 332). За життя Ф. У. Чижов виявив себе у різних галузях діяльності. Закінчивши Петербурзький університет магістром філософії по відділу фізико-математичних наук, він починає цікавитися словесністю, історією, філософією, політикою, пише ряд статей по релігійної живопису, перекладає. У 40-х років ХІХ століття Чижов стає активний учасник слов’янофільського гуртка. Живучи на засланні в Трипілля під час похмурого семиріччя (Чижов був заарештований за доносом австрійського уряду, який звинуватив
їх у розвантаження зброї в Далмації, і з підозрі у належності до Кирилло-Мефодиевскому суспільству), він зайнявся шелководством, за свої заслуги у галузі сільського господарства він отримав дві медалі. Останніми роками життя Чижов стає фінансистом, будівельником російських залізниць, організатором термінового судноплавства Півночі Росії, засновником московського купецького співтовариства. Пройшовши шлях від вченого-математика до промисловця, володаря мільйонного стану, Чижов ввійшов й у історію російської журналістики як талановитий публіцист, редактор журналу “Вісник промисловості” й газети “Акціонер”, активний співробітник газет І. Аксакова “День”, “Москва”, “Москвич”. Темою для своєї дисертаційної роботи я вибрала журналістську діяльність Чижова, що майже не вивчена. Нині опубліковані кілька досліджень з цій вічній темі: стаття Т. Ф. Пиріжкової “Історія колишнього ймовірного “Російського вестника”(Ф. У. Чижов)” науково-популярна книга І. А. Симонової “Федір Чижов”, де на кількох сторінках дана сумарна і гранично стиснута характеристика тематики “Вісника промисловості” і “Акціонера”. А. А. Ліберман й О. Чероков, особистий секретар Чижова, в біографічних нарисах про нього також лише мимохідь згадують про ці виданнях. З іншого боку, в довідкової і з наукового літературі є неточності. Так, А. Р. Дементьєв в довіднику “Російська періодична печатку (1702 – 1894)”, назвав Ф. У. Чижова издателем-редактором “Вісника промисловості”, однак цього не могло через брак у Чижова коштів у видання журналу. Таку ж помилку допустив і Л. Б. Генкин у статті “Суспільно-політична програма російської буржуазії у роки першої революційної ситуації (1859 – 1861)”, написаної за матеріалами “Вісника промисловості”, назвавши Чижова засновником, видавцем журнала6.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)