Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Міщанство і вульгарність – головні вороги А. П. Чехова

Міщанство і вульгарність – головні вороги А. П. Чехова

“Його ворогом була вульгарність, він все життя боровся з нею. Ніхто до нього не вмів так нещадно, правдиво намалювати людям ганебну і сумну картину їхнього життя в тьмяному хаосі міщанської буденщини “- так охарактеризував творчість А. П. Чехова Максим Горький.

Більшість своїх повістей і оповідань А. П. Чехов присвячує зображенню “футлярной життя” та людей, які примирилися зі своїм міщанством, вульгарністю і звикли жити в постійному страху перед МНВ 8216гообразіем життя. Наприкінці 90-х років А. П. Чехов створює так звану “маленьку

трилогію”, що об’єднала три розповіді: “Людина у футлярі”, “Агрус”, “Про любов”. Ці розповіді зв’язані між собою тільки спільною темою, темою неприйняття футляра, яким би він не був. У першому оповіданні А. П. Чехов в гротесковій формі показує нам “людини у футлярі”, вчителі грецької мови Бєлікова. Це боягузливе, тремтяче істота пригнічує оточуючих своїм страхом перед найменшим проявом життя, залякує і вчителів гімназії, і все місто фразою “як би чого не вийшло”. Він постійно зітхає, ниє, а сам ходить по домівках, як ніби щось виглядаючи. Тільки смерть примиряє його з навколишньою
дійсністю. Як пише А. П. Чехов, Бєліков лежав у труні майже щасливий – нарешті він знайшов вічний футляр. У другому оповіданні А. П. Чехов пише про людину, у якого була одна єдина мрія в житті – стати власником маєтку і є “не куплений, а свій власний агрус”. Ціною багатьох позбавлень Чімша Тімалайскій здійснює свою мрію і на старість набуває маєток. Письменник показує, як сите і спокійне існування спотворює душу людини. Герой оповідання, який коли-то взагалі боявся мати власну думку, тепер “придбав зарозумілість саме зухвале, вимовляє одні тільки істини і таким тоном, наче міністр роз’їла,” того й гляди рохне в ковдру “. У третьому оповіданні поміщик Альохін оповідає про себе самого – про те, як він і його кохана жінка не зважилися піти назустріч своїй любові, відступилися від неї. І все це – заради порятунку маєтки, яке поступово вбиває в Альохін все живе.

Маленька трилогія постає перед нами як твір єдине, внутрішньо закінчене. А. П. Чехов припускав продовжити цей цикл оповідань, поповнити новими творами, але наміри свого не здійснив. Втім, є підстави думати, що спочатку до циклу ставився та оповідання “Іонич”.

Дмитро Іонич Старцев, герой оповідання “Іонич”, був призначений лікарем в земську лікарню в Дяліже недалеко від губернського міста С. Він належить до різночинної інтелігенції, у нього є ідеали, і прагне він до високого служіння людям. У С. він знайомитися-

Мітся з родиною Туркіна, “найосвіченішою і талановитої” в місті. Іван Петрович Туркіна грав в аматорських спектаклях, показував фокуси, жартував, Віра Йосипівна писала романи і повісті для себе і читала їх гостям.

Їхня дочка Катерина Іванівна, молода миловидна дівчина, яку в сім’ї звуть Котик, грала на роялі. Коли Дмитро Іонич відвідав Туркіна вперше, то був зачарований. Він закохався в Катерину. Це почуття виявилося за весь час його життя в Дяліже “єдиною радістю і… останньою”. Заради своєї любові він готовий, здавалося б, на багато що. Але коли Котик відмовила йому, склавши себе блискучою піаністкою, і виїхала з міста, він страждав всього три дні. А потім все пішло як і раніше. Згадуючи ж про своїх залицяннях і високих міркуваннях (“О, як мало знають ті, які ніколи не любили!”), Він тільки ліниво говорив: “Скільки клопоту, однак!”

Фізичне постаріння і ожиріння підступають до Старцеву непомітно. Він перестає ходити пішки, страждає задишкою, любить закусити. Підкрадається і моральне “ожиріння”. Раніше він вигідно відрізнявся і гарячими поривами душі, і палкістю почуттів від жителів міста. Довгий час ті дратували його “своїми розмовами, поглядами на життя і навіть своїм виглядом”.

Він з досвіду знав, що з обивателями можна грати в карти, закушувати і говорити тільки про самих звичайних речах. А якщо заговорити, наприклад, “про політику або науці”, то обиватель стає в глухий кут або “заводить таку філософію, тупу і злий, що залишається тільки рукою махнути і відійти”. Але поступово Старцев звик до такого життя і втягнувся в неї. А якщо йому не хотілося говорити, він більше мовчав, за що отримав прізвисько “поляка надутого”. В кінці розповіді ми бачимо, що він щовечора проводить у клубі, грає в гвинт, закушує і зрідка втручається у розмову: – Це ви про що? А? Кого? Коли Котик переконалася, що у неї посередні музичні здібності, то жила лише надією на любов Старцева. Але це вже не той молодий чоловік, який міг прийти вночі на побачення на цвинтарі. Він занадто зледащів духовно і морально, щоб любити і мати сім’ю. Він постійно думає: “Добре, що я тоді не одружився”.

Головною розвагою доктора, “яке він втягнувся непомітно, мало-помалу”, було вечорами виймати з кишень папірці, а потім, коли грошей стало надто багато, розглядати будинки, призначені до торгів. Жадібність здолала його. Але він і сам не зміг би пояснити, навіщо йому одному стільки грошей, якщо навіть театрів і концертів він позбавляє себе.

Старцев і сам знає, що “старіє, гладшає, опускається”, але ні бажання, ні волі до боротьби з обивательщиною у нього немає. Доктора звуть тепер просто Іонич. Життєвий шлях завершений.

Образ доктора Старцева нагадує нам гоголівських персонажів з “Мертвих душ”. Він так само мертвий, як всі ці Манілова, Собакевич, Плюшкін. Його життя порожня і безглузда, як їхнє життя. Таким чином, в оповіданні “Іонич” А. П. Чехов показує важку соціальну хвороба, ім’я якої – духовна деградація.

Людині потрібно “не три аршини землі, а всю земну кулю” – ось девіз А. П. Чехова. А тому її чудові розповіді стають гарячим закликом не розгубити світлі ідеали, не піддаватися згубному впливу вульгарності, зберегти в собі людину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Міщанство й вульгарність в оповіданні А. П. Чехова “Агрус” 1. Зміни в людині, бажання якого здійснилося. 2. Пристрасть до накопичення головного героя. 3. Людське самовдоволення й байдужність до чужих лих. …Не заспокоюйтеся, не давайте присипляти себе! Поки молоді, сильні, бадьорі, не утомлюйтеся робити добро! А. П. Чехов В “Агрусі” А. П. Чехова ветеринарний лікар Іван Іванович Чимша-Гімалайський розповідає про...
  2. Вульгарність і міщанство в зображенні А. П. Чехова (На прикладі оповідань “Куховарка жениться” і “Наречена”) 1. Проблематика сімейних відносин в А. П. Чехова. 2. Вульгарність і жахливість шлюбу Пелагії. 3. Втеча Наді в Москву як порятунок від щоденності. 4. Розпоряджатися життям іншої людини не можна. …И раптом, ні з того ні із сього, з’явився якийсь чужий, котрий звідкись одержав право на її поводження й власність!...
  3. “Його ворогом була вульгарність” (За розповідями А. П. Чехова) Вісімдесяті роки XIX століття в історії Росії були не тільки роками лихоліття. Російська передова суспільна думка, російська наука і мистецтво багатьом збагатилися в ці роки. На духовному розвитку Чехова не могли не позначитися такі явища епохи, як праці Менделєєва, Тімірязєва, геніальні створення російської живопису – картини Сурікова, Рєпіна, безсмертні Твори...
  4. “Його ворогом була вульгарність” (по розповідях А. П. Чехова “Людина у футлярі”, “Агрус”, “Про любов”) Всі оповідання Чехова викликають у читача глибокий емоційний відгук, адже кожен твір списано з натури. Одним із властивостей людського життя, на превеликий жаль, є величезна, всепоглинаюча вульгарність. Ця вульгарність не дає людині спокійно існувати, вона тисне на неї, щоб робити все його життя нещасної і убогою. Чехов констатує, що при...
  5. “Його ворогом була вульгарність” по оповіданнях А. П. Чехова “Людин у футлярі”, “Агрус”, “Про любов” Всі оповідання Чехова викликають у Чи тача глибокий емоційний відгук, адже кожний добуток списаний з натури. Одним із властивостей людського життя, на превеликий жаль, є величезна, всепоглинаюча вульгарність. Ця вульгарність не дає людині спокійно існувати, вона давить на нього, робляЧи все його життя нещасної й убогої. Чехів констатує, що при...
  6. Головні персонажі п’єси Чехова “Чайка” “Чайка” була написана в Мелихове. У цій п’єсі Чехов уперше так відверто висловив свою життєву й эстетическую позицію, показавши в ній людей мистецтва. Це п’єса про бентежних молодих художників і про самовдоволен-сите старше покоління, що охороняє завойовані позиції. Це п’єса про любов (“Мало дії, п’ять пудів любові”,- жартував Чехов), про...
  7. Проблема деградації особистості в оповіданнях Чехова Борючись проти всіляких ілюзій, Чехов протиставляє їм правду життя, як він її розуміє. Драму загибелі усіх сподівань людини намалював Чехов в оповіданні “Іонич”. Райдужний настрій Дмитра Іонича Старцева по приїзді його в нове місто тривав недовго. Невдовзі йому відкривається справжнє обличчя міського життя. Іонич не мириться з обивательщиною. Спочатку він...
  8. Відповіді до теми: оповідання А. Чехова Чим відомий А. Чехов у світовій літературі? Антон Павлович Чехов увійшов в історію світової літератури як найвидат – ніший майстер короткого оповідання. В невеликих за обсягом творах він. зумів розкрити глибокий зміст, зображуючи найважливіші проблеми людського сус­пільства. У жанрі оповідання в російській літературі він був неперевершеним май­стром, як відзначали його...
  9. “Сенс та Драма людини” у творчості Чехова У Чехова була незвичайна “пильність буття”, він відрізнявся спостережливістю і гострим веденням дрібниць життя. Недарма письменник протягом багатьох років вів записні книжки. Туди він заносив спостереження над людьми, зазначав риси характеру, які раніше не були помічені російськими письменниками. Чеховських героїв постійно переслідують помилки, непорозуміння, катастрофи ілюзій, цим і визначаються принципи...
  10. Еволюція доктора Старцева. Твір за оповіданням А. П. Чехова “Іонич” У цьому оповіданні А. П. Чехов розповідає нам про чотири періоди життя доктора Старцева, про те, як він втрачає моральні цінності, власну думку, перестає реагувати на життєві ситуації. Ми знайомимося з життєрадісним Старцевим, повним почуттів і енергії. Він працює лікарем, живе за містом: “Пройшовши дев’ять верст і потім лягаючи спати,...
  11. Перетворення доктора Дмитра Іонича Старцева на Іонича (за оповіданням Чехова “Іонич”) Бажання служити загальному благу повинне неодмінно бути потребою душі, умовою особистого щастя. А. П. Чехов Події оповідання “Іонич” відбуваються в губернському місті С. Щоб дати уявлення про тутешнє життя, письменник знайомить читача з родиною Туркіних, на думку місцевих жителів, “найосвіченішою й найталановитішою” в усьому місті. Чехов довіряє читачу і, як...
  12. Як я розумію вислів “Маленька людина”. На прикладі оповідань Чехова Проблема “маленької людини” в класичній літературі XIX століття виникає через поширеність цього явища в житті. Письменники образ “маленьких людей” зображували переважно трагічно. Тим не менш, А. Чехов розкривав цю проблему зовсім з іншого боку. Так званий “маленька людина” в його оповіданнях зображена здебільшого сатирично. Чому це так? Хіба письменник зовсім...
  13. “Герої часу” в оповіданнях А. П. Чехова Нещодавно я прочитала оповідання Чехова Іонич. Чехов пристрасно бичував людську вульгарність в побуті і настроях інтелігенції. Намалювавши безліч образів російських інтелігентів, Чехов досяг величезної сили типізації. Імена деяких його героїв стали загальними. До їх числа належить передусім ім’я Бєлікова, ворога всього нового і свіжого, людини у футлярі, що живе під...
  14. Деградація особистості під впливом пристрасті до наживи (за оповіданням А. П. Чехова “Іонич”) Як ми поживаємо отут? Та ніяк. Старішаємо, повнішаємо, опускаємося. День і ніч-доба геть, життя проходить Тьмяно, без вражень, без думок… А. Чехов Оповідання “Іонич” було написано А. П. Чеховим у 1898 році. Тема не була новою для нього. Він знову звернувся до питання, над яким хотів примусити задуматися російського обивателя....
  15. Чому не склалася любов доктора Старцева і Котика? (За оповіданням А. П. Чехова “Іонич”) Тема твору нагадує людині: прокладаючи життєвий маршрут, варто пам’ятати, що багато в чому від людини залежить, буде цей маршрут чорпо-білим, сірим або кольоровим. Серйозним іспитом на життєвому шляху людини є кохання, особливо якщо мова йде про чеховських героїв. Справа, очевидно, в тім, що письменник уміє відкрити в повсякденних фактах їхню...
  16. Людина і середовище у оповіданні А. П. Чехова “Іонич” Чехов є загальновизнаним майстром короткого оповідання. Основний його творчий прийом – максимальна кількість інформації при відносно малому обсязі тексту, звідси така увага до деталей, здатність зробити символічною саму звичайну життєву історію. У творах Чехова майже ніколи немає сюжету як такого – або він не настільки важливий, або мова йде про...
  17. Міщанство яи спосіб мислення (за драмою “Мина Мазайло”) І. Що об’єднує образи-антагоністи? (Дійові особи драми М. Куліша протидіють одне одному, тобто є образами-антагоністами. Вони мають принципово різ ні погляди щодо мовного, національного питання тощо. Але що об’єднує усіх цих людей? Насамперед дріб’язковість, поверховість, якесь душевне міщан­ство. Саме це міщанство міцно оселилося у душах дійових осіб, воно стає їх...
  18. Віра в “інше життя” в оповіданні Чехова “Наречена” З найбільшою силою ця нота бадьорості та віри в “інше життя” прозвучала в останньому оповіданні А. П. Чехова “Наречена” (1903). Героїня цієї розповіді – Надя Шуміна – не тільки усвідомлює, що більше жити так неможливо, але і робить рішучий крок до нового життя. Як і в більшості своїх творів, в...
  19. Тема духовного переродження людини в оповіданнях А. П. Чехова Чехов – майстер короткого оповідання, і предметом дослідження в них найчастіше для письменника стає внутрішній світ людини. Він був непримиренним ворогом вульгарності і міщанства, ненавидів і зневажав обивателів, їх порожню і безцільно життя, позбавлену високих прагнень та ідеалів. Головне питання, яким задається А. П. Чехов протягом усього свого творчого шляху,...
  20. Висміювання самоправності й догідництва в оповіданні А. П. Чехова “Хамелеон” Оповідання “Хамелеон” було вперше надруковано в журналі “Осколки” 1884 року. Як у багатьох інших оповіданнях цього часу (“Товстий і тонкий”, “Смерть чиновника”, “Маска”), Чехов викриває в ньому самодурство представників влади і рабську свідомість людей. В одному епізоді Чехов відтворив типові явища дійсності – “хамелеонство”. Це передано вже в назві оповідання....
Міщанство і вульгарність – головні вороги А. П. Чехова
«
»