Вульгарність і міщанство в зображенні А. П. Чехова (На прикладі оповідань “Куховарка жениться” і “Наречена”)

1. Проблематика сімейних відносин в А. П. Чехова. 2. Вульгарність і жахливість шлюбу Пелагії. 3. Втеча Наді в Москву як порятунок від щоденності. 4. Розпоряджатися життям іншої людини не можна. …И раптом, ні з того ні із сього, з’явився якийсь чужий, котрий звідкись одержав право на її поводження й власність!

А. П. Чехов А. П. Чехов як художник тонко почуває й розуміє людську душу, нерідко звертається у своїй творчості до різних проблем сімейного характеру. Письменник розуміє, що й у приватній сфері людського життя зустрічаються міщанство й

вульгарність, причому як у нижчих шарах суспільства, так і серед інших станів. Він розглядав і взаємини чоловіка й дружини, і почуття людей, що ще тільки збираються вступити вбрак. У двох розглянутих добутках – “Наречена” і “Куховарка жениться” – А. П. Чехов наочно довів, що шлюб не завжди несе щастя, гармонію й волю жінці. Сполучник з нелюбимим чоловіком може обернутися для неї теперішнім рабством.

В 1885році було написане оповідання “Куховарка жениться”. У ньому говориться про те, як пішла й жорстока була існуюча тоді панська звичка видавати заміж і женити людей із прислуги Всю жахливість і безглуздість

такого вчинку бачить і семирічний Гриша, з інтересом наблюдающий за тим, як мама й нянька видають куховарку Пелагію заміж за некрасивого візника проти її волі. Тут Чехов показує ситуацію очами хлопчика.

Виявляється, дитина ясно бачить і розуміє те, чого не можуть або не хочуть зауважувати дорослі: “…Не розумію, навіщо це женитися? Мамаша женилася на папаше, кузина Верочка – на Павлові Андреиче.

Але на таті й Павлові Андреиче, так і бути вуж, можна женитися: у них є золоті ланцюжки, гарні костюми, у них завжди чоботи вичищені; але женитися на цьому страшному візнику із червоним носом, у валянках… фи! І чому це няньці хочеться, щоб бідна Пелагія женилася?” Мислить він, звичайно, керуючись своїми, дитячими, небагато наївними, але досить свіжими, справедливими й чистими поняттями Хлопчик Гриша, як ніхто іншої в панській сім’ї, спостережливий і здатний до співчуття, співпереживанню безвладній людині, яку змушують робити те, до чого в нього душа не лежить.

Мир, Що Пізнає, дитина зауважує всі видимі йому відтінки настрою Пелагії. Він чітко відчуває, що самій куховарці неприємний ні нав’язаний їй чужою волею наречений, ні сама витівка заміжжя. Але висловитися нещасній дівчині не дають, вилити душу їй комусь Пелагія виявилася в замкнутому колі. Тільки безмовний, по малолітству позбавлений права голосу панський син Гриша таємно співчуває Пелагее: “Бідна, бідна!

– думав Гриша, прислухаючись до ридань куховарки. – Куди неї повели? Отчого тато й мама не заступляться?.. Бідна, плаче тепер де-небудь у сутінках! А візник на неї: циц!

Циц!.. Грише стало гірко. Йому жагуче, до сліз схотілося приголубити цю, як він думав, жертву людського насильства…

“. Правда, батько семирічного ГриГорея намагався за столом, поглинаючи пересоленную куховаркою їжу, зробити дружині зауваження: “Що в тебе за полювання всіх женити так заміж видавати! Яке тобі справа! Нехай самі женяться, як хочуть”. Але рішучих кроків пан не приймає, і Пелагію однаково видають заміж за нелюбого, котрий тепер одержав право розпоряджатися життям молодої куховарки.

А семирічний Гриша нічим не може їй допомогти, тільки почастувати більшим яблуком. Більше повезло Наді Шуминой, головній героїні іншого оповідання – “Наречена”, написаного А. П. Чеховим в 1903 році. На відміну від вищезгаданої куховарки Пелагії в неї їсти право вголос заперечити: “…Я жити хочу!

Жити!.. Дайте ж мені волю! Я ще молода, я жити хочу, а ви з мене бабу зробили!..”. Двадцатитрехлетняя дівчина-дворянка, сім років мечтавшая про заміжжя й нарешті-те вже стало нареченою Андрія Андреича, сина соборного протоієрея, раптом сумно зауважує, що подальше життя буде йти монотонно, в’януло, одноманітно.

Молодий гість її бабусі Олександр Тимофійович відкриває Наді ока, показує їй більше цікавий і корисний життєвий шлях: поїхати вчитися. У нього є для цього досить переконливі доводи: “Тільки освічені й святі люди цікаві, тільки вони й потрібні. Адже чим більше буде таких людей, тим скоріше настане царство божие на землі… Треба вдуматися, треба зрозуміти, як нечиста, як аморальна це ваше дозвільне життя Зрозумійте ж, адже якщо, наприклад, ви, і ваша мати, і ваша бабулька нічого не робите, то, виходить, за вас працює хтось іншої, ви заїдаєте чиєсь чуже життя, а хіба це чисто, не брудно?” Ще одним поштовхом для втечі Наді послужив приклад шлюбу її батьків: адже її мама була, по суті, нещасною жінкою, тому що не любила свого покійного чоловіка й тепер у всім залежала від своєї свекрухи, бабули.

Згодом і сама Надя виявляє, що зовсім не любить свого дурного нареченого, він їй противний, вона не хоче повторювати долю Ніни Іванівни. Особливо неї засмутили й обурили вульгарні мамині слова про “постійний обмін речовин у природі”. Душу дівчини бунтує, вона хоче волі, щастя, чогось нового й корисного для себе й, може бути, для суспільства. Тому недивно її думку про втечу з рідного будинку майже що напередодні весілля: “…

Ледь вона тільки от подумала про те, чи не поїхати їй учитися, як усе серце, всі груди обдало холодком, залило почуттям радості, захвату”. І Надя дозволяє собі змінити своє життя всупереч бажанню мами й бабусі, яким залишається тільки простити її й упокориться з усвідомленим дорослим вибором дівчини Потім їм, щоправда, прийде боятися виходити на вулицю, щоб не зустріти випадково батька Андрія із що несостоялись Надиним нареченим. Але сама Надя, на наступний рік приїхавши в рідне місто, не боїться ходити по ньому. Вона – вільна людина.

У цих оповіданнях А. П. Чехов показує читачеві долю жінок, які насильно хочуть видати заміж не по любові, а тому що “так треба”. Я вважаю, що в обох випадках ситуації вульгарні, тому що в людини є право самому шукати своє щастя й вийти заміж по своєму бажанню Думки Пелагії, крім маленького Гриши, ніхто не враховує, у Наді ж є щаслива можливість вирватися з тужливої щоденності. Вона задоволена й щаслива, тому що “…

І все це вже не лякало, не обтяжувало, а було наївно, дрібно й ішло всі назад і назад. А коли сіли у вагон і поїзд рушив, то все це минуле, так велике й серйозне, стислося в грудочку, і розверталося величезне, широке майбутнє, що дотепер було так мало помітно”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Вульгарність і міщанство в зображенні А. П. Чехова (На прикладі оповідань “Куховарка жениться” і “Наречена”)

Categories: Шкільні твори

Links