Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Микола Олександрович Добролюбов (1836-1861)

Микола Олександрович Добролюбов (1836-1861)

Разом із Чернишевським боровся за прогресивну російську літературу в середині XIX століття. Більше 50 статей і рецензій про дитячу літературу написане їм з 1857 по 1860 рік. У них відбилися найважливіші його погляди на реалізм, ідейність і народності літератури. Статті Добролюбова стосуються питань дитячої літератури в тісному зв’язку із проблемою виховання громадянина, освіченого людину й борця за звільнення народу. Він призивав виховувати дітей так, щоб вони могли перемогти в боротьбі “зі злом і неправдою”. Необхідно також, підкреслював

Добролюбов, виховуючи, ураховувати “дійсне життя й природу дітей”.

Добролюбов зв’язував боротьбу за виховання й освіту дітей з народу з вимогою поліпшити положення народу. Важливу роль у перетворенні громадського життя повинна зіграти Література, що здатна допомогти людині знайти “нові сили для діяльності чесної й корисної”. Критик уважав основними рисами добутків для дітей зв’язок з життям, прагнення навчити дітей самостійно мислити. Необхідно також, на його думку, викладати матеріал цікаво, яскраво, захоплюючи дитячу уяву

У середині XIX століття з’являється багато науково-популярних

книг, цей жанр дитячої літератури збагачується. Добролюбов пропагує науково-популярні книги, він привітає живі оповідання про природу, про працю людей різних професій, про досягнення науки й техніки. Його радує появу книг, які знайомлять дітей з різними країнами й будять інтерес кгеографии.

Добролюбов піклувався про пропаганду різних знань у дитячій літературі. Позитивну оцінку критика викликають такі науково-популярні книги, у яких даються достовірні наукові відомості, утримується багатий пізнавальний матеріал. Однієї з подібних книг він уважав “Бесіди з дітьми” А. Пчельниковой. Він хвалить книгу А. Пчельниковой як один з найкращих добутків науково-популярного жанру для дітей, схвалює її наукову цінність, простоту й природність стилю. Добролюбов відзначає, що автор – прогресивна жінка. Пчельникова розповідає про домашнє господарство, знайомить із виробництвом хліба в булочній; дає зображення праці тесль, столярів. Добролюбов високо оцінює книгу за те, що вона виховує повагу ктруду.

Критик говорив про необхідність викладати наукові відомості точно, просто, яскраво. Він відкидає “Загальну древню історію в оповіданнях для дітей”, написану А. Деревицкой, за сухий перелік імен і дат, за відмову від спроби пояснити історичні події. Добролюбов іронічно висміює висновки, до яких вона хоче привести своїх читачів: “Отже, головне для всякого хоробрість і сила, а істина й справедливість для деяких…”.

Багато статей присвятив Добролюбов рецензуванню книг закордонних письменників. Він боровся проти нелюдської й жорстокої моралі деяких перекладних книг. Так, критик уважає зовсім неприйнятної для дітей книгу французького письменника Руа ” Історія лицарства”, у якій завжди перемагають груба сила, неуцтво. Він пише, що книга шкідлива, тому що вчить юнкерству, погоні за шпорами, кар’єризму. Він призиває зображувати “не солдатську історію, а що-небудь більше мирну й цивільне: історію французьких селян, міських громад, відродження мистецтв і наук, гражданственное розвиток Англії…”.

У літературі Добролюбов хотів бачити твердження гуманістичних ідей революційних демократів. Він віддавав перевагу таким книгам, у яких діти можуть одержати “корисні зразки або принаймні предмети для корисних міркувань”3.

Критик схвалює книгу німецького письменника Нирица “Пригоди маленького барабанщика, або Загибель французів у Росії в 1812 році”. Він уважає, що це одна із кращих книжок для дітей, грамотно, просто й цікаво написана. Добролюбов позитивно оцінює гуманізм книги Нирица. Герой її – чотирнадцятилітній хлопчик Август пройшов з армією Наполеона важкий шлях поразки й пережив багато сумних пригод

Добролюбов Виступав з вимогою єдності змісту й форми художнього твору для дітей. Він вважав за необхідне створювати повнокровні, яскраві образи передових людей, борців за щастя народу. Вимагав розвивати дитячу уяву й будити поетичне почуття в дітях насамперед російськими народними казками, а також казками братів Гримм, Гауфа, Андерсена

Добролюбов надавав величезного значення вибору книг для дитячого читання. Він називав у першу чергу твору А. С. Пушкіна, Н. В. Гоголя, А. В. Кольцова, И. С. Тургенєва, Н. А. Некрасова, И. А. Гончарова, Л. Н. Толстого. Із книг закордонних письменників він рекомендував читати ті, які відрізнялися соціальною гостротою, насамперед добутку Ч. Диккенса, Г. Бичер-Стоу, Жорж Санд, X. К. Андерсена

Добролюбов Боровся за те, щоб у дитячій книзі були видні чітка авторська позиція й головна ідея, що допомогла б авторові знайти єдність між окремими частинами добутку, вибрати цікаві й корисні для дітей факти. Дитячі книги повинні мати прогресивні ідеї, що допомагають виховувати нове покоління в революційному дусі. Не потрібні загальні описи – дітям варто давати конкретні картини життя, перейняті живим почуттям автора, а не загальними міркуваннями. Добролюбов виступав проти повчальності дитячої літератури того періоду, проти “морального хвостика, що іноді так далеко заходить в оповідання, що становить весь хребетний стовп його.

Критик викривав ідеї покірності й бездумного підпорядкування влади, якими були просочені книги реакційних дитячих письменників. Рецензуючи нове видання віршів Б. Федорова, критик розкриває огидну дворянско-чиновничио сутність його “поздоровлень”.

У книзі Добролюбова створений яскравий, живий образ людини, гідного наслідування. Автор показує невдачі й прикрості його життя, розкриває його мрії, прагнення, щиру любов до мистецтва. Книга про Кольцове, як говорить Добролюбов, “клопоче про розвиток самостійності в дітях, і тільки такий розвиток уважає істинно корисним”. Це не просто нарис про життя й творчість чудового поета-демократа, що вийшов з народу, але й глибоко полемічний добуток, спрямований проти традиційної дворянської біографічної літератури

Добролюбов підкреслює в Кольцове активне прагнення до дії, до Творчості, поетичну гостроту розуму. Він відзначає типову для російського народу самовідданість таланта цього поета: “…він і в поезії, як у всім житті своєї, виражає переконання, що потрібно боротися з обставинами й що безтурботність неодмінно веде до ліні й приспання”. Автор висловив переконання в тім, що вірші Кольцова вперше познайомили читача з думками, надіями, прагненнями народу, тому що вони були створенням поета, “коротко знайомого з побутом народу, людини, що жили його життям і мало до неї повне співчуття” .

У своїх статтях і рецензіях Про літературу Добролюбов розвивав погляди Бєлінського й Чернишевського. Він призивав прогресивних дитячих письменників не обмежуватися зображенням сьогодення, а кликати читачів уперед, розвивати їхню фантазію, віру у світле Майбутнє, виховувати в дітях якості, необхідні для нової людини – борця


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Микола Олександрович Брикин (1895-1979) Микола Олександрович Брикин (1895-1979) – плідний соціалістичний реаліст, двічі заарештовувався (1941,1949) як учасник, “антирадянської правоцентристської організації, що існувала серед літературних працівників Ленінграда” Справа це за давниною років покрито мороком невідомості, і судити про нього не беремося. Але відомо – Брикин першим дав в “Новій вечірній газеті” (1925, 29 грудня) пошловатую...
  2. В. А. Слєпцов (1836-1878) В. А. Слєпцов (1836-1878) на відміну від Пом’яловського й Решетникова був дворянином, але вже з раннього дитинства він вів життя різночинця. Багатий життєвий досвід дав йому матеріал для ранніх нарисів і оповідань: “Владимирка й Клязьма”, “Листа про Осташкове”, “Питомка”. Центральний добуток письменника – повість “Важкий час” (1865), опублікована в “Сучаснику”....
  3. Рабиндранат Тагор (1861 – 1941) У джерел сучасної літератури ми зустрічаємося з ім’ям видатного письменника й суспільного діяча Рабиндра багато добутків письменників-класиків (Диккенса, Купера, Дефо й ін.), оповідання Тагора міцно ввійшли в дитяче читання. Тагор був видатним просвітителем, все життя його хвилювали питання виховання молодого покоління. І це не випадково. Народ Індії, що жив у...
  4. Творчість Шевченка після заслання 1857 – 1861 Поема “Неофіти”, незавершений Твір “Юродивий”, автобіографічний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава”, поема “Марія”, переспіви біблійних мотивів та давньоруських літературних пам’яток (“Плач Ярославни”), вірш “Марку Вовчку”, “Я не нездужаю, нівроку…”, “Світе ясний”, ” Ісаія. Глава 35.” У творах цього періоду Т. Шевченко продовжує висловлювати гнів проти тиранів народу. Наснаги поетові давало зростання...
  5. Тарас Шевченко (1814-1861) Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р. в с Моринці Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї селян-кріпаків. Рано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських служників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку 30-х рр. жив у Петербурзі. Навесні 1838 р. за сприяння К. Брюллова, В. Жуковського...
  6. Трохим Зіньківський (1861 – 1891) Разом з Грінченком до тих світових ідеалів своїм національним шляхом іде цілий гурт письменників, яких головним нервом літературної діяльності була перевага громадських обов’язків над особистими, індивідуальними почуваннями. Сюди належать: Зіньківський, Маркович, Кобринська (першої половини своєї літературної діяльності), Шнайдер, Ковалів, Самійленко, Грабовський, Бобенко, Кононенко, Шелухин (С. Павленко), Коцовський (В. Корженко) і...
  7. Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) “Я не знаю іншого поета, який би так повно поєднав у собі поета національного і поета на­родного, як Шевченко. …З самої гущі народної встає великий національний поет України Тарас Григорович Шевченко, який повно відбив і в Творчості своїй, і в страдницькому житті, і навіть у зовнішності свою прекрасну, багатостраждальну Україну....
  8. Останні роки життя і творчості (1857-1861) Т. Г. Шевченка З нагоди коронації Олександра II (1855 р.) багато політичних в’язнів одержали амністію, але прізвища поета в їхньому списку не значилось. Завдяки клопотанням друзів поета в Петербурзі (найбільше віце-президент Академії мистецтв Ф. П. Толстой) 2 серпня 1857 р. Шевченко одержав офіційне звільнення. Того ж дня на рибальському човні він відбув до...
  9. МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Микола Петрович Трублаєвський У нарисі “Живий герой дітей” відома українська письменниця Оксана Іваненко розповіла про анкетування, проведене у 1930-ті роки серед читачів дитячих бібліотек. На запитання анкети “Ким ти хочеш бути?” один хлопчик відповів: “Миколою Трублаїні”. Чому ж він так відповів? Мабуть, тому, що в дитинстві майже всіх часто тягне до пригод та...
  10. Тема 9. Тарас Шевченко (1814 – 1861) – Літературний процес 40 – 60-х років XIX ст III. Нова українська література Літературний процес 40 – 60-х років XIX ст. Тема 9. Тарас Шевченко (1814 – 1861) Біографічні відомості 9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета. Рано залишився сиротою. Перша...
  11. ЄВТУШЕНКО, Євгеній Олександрович (нар. 1933) ЄВТУШЕНКО, Євгеній Олександрович (Евтушенко, Евгений Александрович – нар. 18.07.1933, станція Зима Іркутської обл.) – російський письменник. Батьки Євтушенко – геологи, матір пізніше – співачка, заслужений працівник культури РСФСР. Зростав і навчався у Москві, відвідував поетичну студію Будинку піонерів. Був студентом Літературного інституту ім. М. Горького, виключений у 1957...
  12. МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ – Микола Григорович Фітільов 13 грудня 1893 р. в селі Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов. Навчався він у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації. 1916 р. воював на фронтах Першої світової війни, був членом дивізійної ради солдатських депутатів. 1919 р. у...
  13. Проза – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Проза Пантелеймон Куліш захоплювався європейським досвідом історичної літератури, тому його турбувала відсутність жанру історичної прози в українській літературі. Цю прогалину він спромігся заповнити власними прозовими творами на історичну тематику, ще раз довівши рівність української літератури у колі світових літератур. Яскравим доказом цього є його прозові...
  14. ЄСЕНІН, Сергій Олександрович (1895 – 1925) ЄСЕНІН, Сергій Олександрович (Есенин, Сергей Александрович – 21.09.1895 с. Константинове Рязанської губернії – 28.12.1925, Ленінград) – російський поет. У різних варіантах біографії Єсенін по-різному інтерпретував багато фактів свого життя, але на запитання, коли вперше відчув “пробудження творчих дум”, відповідав однаково: “До 8 років”. Ці дитячі спроби не...
  15. Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману....
  16. Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Пантелеймон Куліш відомий в історії української літератури як письменник, поет, драматург, перекладач з багатьох європейських мов. Він зробив величезний внесок у розвиток української культури, літератури та мистецтва як літературознавець та критик, фольклорист, історик, етнограф, педагог, видавець і громадський діяч. Народився Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдонім Панько...
  17. Олександр Олександрович Блок доповідь про письменника Чим далі у часі ми відходимо від Блоку, тим ясніше стає, що його поезія – невіддільна частина духовної культури нашого народу. Ми й не підозрюємо, як часто говоримо його віршами, коли хочемо виразити почуття вічної незаспокоєності, оспівати високі пориви й учинки людей. “Спокою немає!”, “И вічний бій! Спокій нам. тільки...
  18. Микола Хвильовий (1893-1933) Микола Григорович Хвильовий (справжнє ім’я М. Г. Фітільов) народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (тепер райцентр Сумської області) в родині вчителів (інші псевдоніми – Юлія Уманець, Стефан Кароль). Майбутній письменник мав брата та трьох сестер. 1904 року, після розлучення батьків, Микола залишився з матір’ю. По закінченню...
  19. Антагоністичні протиріччя у суспільстві напередодні і під час реформи 1861 року за романом “Хіба ревуть воли” Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім – Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався самоосвітою. Служив у повітових канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. 1871 р. оселився в Полтаві, де...
  20. Максиміліан Олександрович Кириенко-Волошин: поет символіст Особливе місце серед символістів займав №. Волошин (Максиміліан Олександрович Кириенко-Волошин, 1877-1932). Із символістами його поєднував суспільний индифферентизм, захоплення середньовічною містикою, індійською філософією, сучасним окультизмом. Сам Волошин указував на свою творчу близькість із В. Івановим і Бальмонтом, з якими його зв’язував інтерес до доль древніх культур, роздуму над ходом історії, лірична...
Микола Олександрович Добролюбов (1836-1861)
«
»