МИКОЛА ЧЕРНЯВСЬКИЙ
Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1868 року в селі Торській Олексіївці (тепер село Октябрське Добропільського району) Бах-мутського повіту Катеринославської губернії в сім’ї священика. Згодом родина переїхала в село Новобожедарівку Слов’яносербського повіту (нині Луганська область).
Закінчивши початкову школу, М. Чернявський вчиться у Луганській приватній, а згодом – у Бахмутській духовній школі. Вступає до Катеринославської семінарії, після закінчення якої одержав призначення в Бахмутську школу, в якій нещодавно
У Бахмуті М. Чернявський видав кілька збірок творів Пантелеймона Куліша, а також збірку спогадів про видатного українського письменника “Щирі сльози над могилою П. О. Куліша”.
Після
У нарисі “Червона лілея” М. Чернявський відтворив творчу лабораторію М. М. Коцюбинського, деякі його людські і мистецькі якості. Поета цікавили різні аспекти літературного таланту прозаїка, його погляди на життєві явища. І це закономірний інтерес: щоб, краще пізнати таємниці літературного процесу, їх краще вивчати на прикладах життя талановитих майстрів.
М. Чернявський виявив себе митцем широких тематичних і жанрових уподобань: писав вірші, оповідання, нариси, перекладав з іноземних мов. Маючи “м’яку вдачу, з нахилом мрійливості” (С. Єфремов), поет часто звертався до образів і картин природи рідної Донеччини, історії України, вважав свою творчість “піснею помсти” за народні кривди. Застерігав народ від революційної жорстокості, яка може принести муки і пролиття невинної крові.
Чернігівський період життя і творчості духовно збагатив поета, та рідні степові простори кликали Миколу Федоровича додому. Але обставини склалися так, що письменник пов’язав своє життя з близькою за географічними ознаками рідному Донбасу – Херсонщиною. Тут на початку XX ст. діяв потужний загал української інтелігенції, велась широка культурно-просвітницька діяльність. На Херсонщині письменник вчителював, керував Просвітою, продовжував писати.
У кінці 1920-х років у харківському видавництві “РУХ” вийшли 10 томів його вибраних творів. Провідним мотивом у віршах пореволюційної доби зазвучав песимістичний настрій поета, який не зміг примиритися з придушенням національного відродження, штучним голодомором в українських селах на початку 1930-х років.
Такі настрої викликали підозру у відповідних державних органів. Уперше поета було арештовано за підозрами, які не підтвердились, у 1929 році, у справі так званої Спілки Визволення України. У 1933 році Миколу Федоровича арештували вдруге. Та й цього разу його незабаром звільнили.
Арешт 14 жовтня 1937 року став для письменника останнім. Його було звинувачено у багатьох злочинах проти радянської влади. До персональної справи М. Чернявського додані протоколи допитів знайомих письменника, колег з педагогічної роботи, вихованців. Слід додати, що на останньому допиті письменник не визнав жодних звинувачень. Та для фальшивого слідства це не мало значення. 27 листопада 1937 року трійка НКВС по Миколаївській області прийняла ухвалу: “Чернявского Николая Федоровича расстрелять”.
Здійснено кривавий вирок було в Херсоні 19 січня 1938 року.
Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1956 році. 1966 року в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника. А в 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника. Кімнату-музей у 1990-х роках було обладнано і на території Артемівського краєзнавчого музею, де представлено “бахмутський” період творчості письменника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)