Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ ТЕМА ЛЮБОВІ В “ГРОЗІ” А. Н. ОСТРОВСЬКОГО

ТЕМА ЛЮБОВІ В “ГРОЗІ” А. Н. ОСТРОВСЬКОГО

ТЕМА ЛЮБОВІ В “ГРОЗІ” А. Н. ОСТРОВСЬКОГО Любов покриває безліч гріхів. Ев. від Петра, IV, 8 “Гроза”, що показує страшний, темний мир самодурів і людей, що перебувають під їх п’ятої, освітлена, немов “променем світла”, найдужчою героїнею Островського Катериною, що стала “легендарним характером”. Її щиросердечна сила йде від її особливого внутрішнього миру. Напевно, у кожного калиновца колись був свій мир, так же чистий, але, прийнявши панування самодурів або навіть стаючи ними, пішовши на безліч компромісів, вони розгубили

його, або спотворили, або ж схоронили в самій глибині душі. А Катерина зберегла його недоторканним, тому що вона не пішла, вірніше, просто не змогла піти на компроміси із совістю й, може бути, тому не була зрозуміла іншими. Катерина живе своїми почуттями й моральними поняттями й терпить спроби Кабанихи підкорити їх собі лише доти, “поки терпиться”.

Вона неосвічена й перевіряти все за допомогою розуму просто не може. Може бути, будь вона розумна, вона б зрозуміла, чому так жалюгідна Тихін, і не стала б жадати від його подвигу, зрозуміла б егоїзм Бориса, не так сприйняла б пророцтво барині, але… Чи дали

Жадову з “Дохідного місця” його розум і освіченість сили в боротьбі з життям? Немає. Переконання ж Катерины, на відміну від його, не вичитані, не почуті, а вистраждані, створені й прийняті нею самої, і ніхто й ніщо не змогло змусити її відмовитися від них. Віщун її – серце. Відчуття миру в неї язичеське, сила почуттів надзвичайна, вона як би підноситься над землею на крилах і запитує Варвару: “Отчого люди не літають?

” Надмір почуттів виражається не тільки в цих поривах, але й у сльозах поутру, у той час коли вона ще жила, “як пташка на волі”. Цим сильним почуттям було мало замилування природою й Божими храмами, зачарування оповідань мандрівниць і прочанок, вони самі створюють надзвичайну уяву, чудесне й глибоко поетичне. Ікони, слова мандрівниць про “храми золотих”, “садах незвичайних” перетворюються в живі яскраві картини, сни, церкву стає раєм, Катерина бачить співаючих ангелів, відчуває себе що летить… Але християнство для Катерины не тільки основа уяви, не просто милі народні свята й ходіння вцерковь.

Для неї це закон, але не твердий закон Кабанихи, що виражається зовнішнім дотриманням звичаїв, порию застарілий і принизливих, а закон внутрішній, прийнятий повністю й исключающий будь-яке порушення його. Саме тому Катерина, зробивши гріх під впливом найсильнішого почуття, випробовує такі страшні мучення й докори совісти й шукає полегшення в покаянні перед всім народом. Це підказано їй самим християнством, але калиновцы шоковані: для них суд людської так само високий (якщо не вище), як і Божий. Катерина настільки вище цих людей, що не може бути зрозуміла ними. Але до самої смерті, теж страшно гріховної, вона вірить у щире гуманне християнство. Вона говорить: “Гріх. Молитися не будуть?

Хто любить, той буде молитися…” Те ж підтверджує й Кулигин: “…а душу тепер не ваша: вона тепер перед судією, що милосерднее вас!” Для Катерины без віри загублений сенс життя. Тільки на почуттях і уяві не може створитися душу людини. А душу-те в Катерины така чиста, світла, що наповнює всю її істоту світінням, що зауважують всі, навіть Кудряш; за словами Бориса, “у неї на особі посмішка ангельська, а від імені-те начебто світиться”.

Високий внутрішній мир Катерины дає їй свідомість свого людського достоїнства, гордості. І саме це найбільше лякає й бісить Кабаниху: адже ніхто в її сім’ї цим достоїнством не володів, вона вважає це уразливістю або зарозумілістю. Почуття образи дійсно сильно в Катерины, воно проявляється вже в шість років, але це не просто язичеська сила почуттів, це ще підсвідоме поняття несправедливості й образи її достоїнства. Катерина не виступає, як Кулигин, у захист цивільного достоїнства, вона навіть не знає назви цього почуття в ній, але воно проявляється в її словах, коли Кабаниха “точить” сина й невістку

А найдужче її почуття любов. Вся істота Катерины пронизана нею. Любов до природи: не тільки в рідному домі, коли була щаслива, але й перед смертю вона співає гімн життя, гімн бездоганній красі природи. Мені здається, що мимоволі, підсвідомо вона порівнювала прекрасний мир природи з тим миром, куди вона потрапила після заміжжя, де “всі начебто з-під неволі”, навіть поклоніння Богові, і усвідомлювала, що, говорячи словами Кулигина, “цей мир був страшнее”, у нього були “жорстокі вдачі”. Це підсилювало її прагнення в небо, до природи, до чого отличающемуся від цього темного миру. І тому таку незвичайну силу й глибину приймає її любов Кборису.

Вона й Варвару любить “до смерті”, і навіть жалість її до Тихона можна назвати якоюсь особливою любов’ю, все це не може бути порівнянне із цим найдужчим її почуттям. Любов її – “всепрощаюча”, вона прощає Борисові те, чого вона не простила Тихонові, – боягузтво. Осліплена, вона не змогла відчути малодушності Бориса; любов її самовіддана: не про свою загибель думає – об нього, не про своє безчестя – про його “вічний покоре”, Не молиться вона перед загибеллю тому, що сили й Думи віддані коханій людині, про іншому не може думати. У будинку свекрухи зіштовхуються глибокі сильні почуття, яскрава уява Катерины й християнські підвалини Кабанихи і їй подібних самодурів

По їхніх поданнях, Богові можна лише поклонятися, а Катерина-Те його ще й любить! Вона й “зав’янула”, будучи не в змозі природно виражати свої почуття. І це протиріччя стає страшним, коли в Катерине з’являється почуття, до того ж одне із самих гріховних, з яким упоратися вона не має сил. Із цього тупика у світі Калинова вихід один – смерть. І тому Катерина із самого початку томима передчуттям смерті: після самих щасливих митей їй “умерти схотілося…

“. Не боячись людського суду, вона сама себе судить: мир християнських легенд, у якому вона виховувалася, чистий, і душу-те її. чиста, ” приховувати-те нічого не може”, не може робити так, щоб було ” шите-крито”. Покаянням вона полегшила душу, але людський суд виявився страшний.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  2. Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
  3. ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО. Конфлікт це зіткнення двох або декількох сторін, що не збігаються в поглядах, світовідчуваннях. У п’єсі Островського кілька конфліктів, але як же вирішити, який з них головний? В епоху соціологізму в литерату-роведении вважали, що соціальний конфлікт найважливіший у п’єсі. Звичайно, якщо бачити в образі...
  4. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  5. Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.) П’єса “Гроза” стала переломним моментом у Творчості А. Н. Островського. У ній письменник проаналізував реальний стан того патріархального миру, що він з такою любов’ю й надією оспівував у попередніх п’єсах. Передові сучасники Н. А. Островського, і насамперед Н. А. Добролюбов, побачили в ній всю народну Росію на переломі, на порозі...
  6. У чому подвійний зміст заголовка драми А. Н. Островського “Гроза”? У п’єсах Островського відбилася, немов у дзеркалі, все життя російського купецтва. Драма “Гроза” показує читачеві достовірну картину трагедії, яку можна вважати зовсім повсякденним явищем для купецького середовища. Побут і вдачі російського купецтва були здатні довести людину до моральної й фізичної загибелі, і Островський у своїх добутках показує всі жахливі у...
  7. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  8. Тема любові у творчості А. С. Пушкіна У глухомані, у мороці заточенья Тяглися тихо дні мої Без божества, без вдохновенья, Без сліз, без життя, без любові. И як тільки улюблена з’являється знову, до Пушкіна вертається натхнення: И серце б’ється в упоенье, И для нього воскресли знову И божество, і вдохновенье, И життя, і сльози, і любов. Надалі...
  9. Тема любові в поезії С. Єсеніна ТЕМА ЛЮБОВІ В ПОЕЗІЇ С. ЄСЕНІНА Ми все в ці роки любили, Але, виходить, Любили й нас. С. Єсенін Ніжну, яскраву й співучу лірику С. А. Єсеніна неможливо представити без Теми любові. У різні періоди життя й творчості поет своєрідно почуває й переживає це прекрасне, піднесене й у той же...
  10. Тема любові у творчості українських письменників “Слово об полицю Ігоровім” містить епізоди, пов’язані з Ярославівною, коханою дружиною князя Ігоря. Її любов, її молитви захистили героя від смерті. Відтоді образ Ярославівни – це образ вірної люблячої жінки, її ім’я стало узагальненим для всіх, хто любить і чекає Котляревский, “Энеида”. У добутку чимало епізодів, які зображують любов героїв....
  11. ТЕМА ЛЮБОВІ В ЛІРИКУ ЛЕРМОНТОВА ТЕМА ЛЮБОВІ В ЛІРИКУ ЛЕРМОНТОВА И ненавидимо ми, И любимо ми випадково. М. Ю. Лермонтовс ім’ям Лермонтова відкривається нова сторінка російської літератури. Лермонтова часто розглядають як поета, у Творчості якого багато трагічного. Не можна забувати про те, що джерела трагізму у творчості Лермонтова це не тільки його особиста доля, і...
  12. Моральні проблеми в п’єсах А. Н. Островського В основі драми “Гроза” – зображення почуття, що прокидається, особистості й нового відношення до миру. Островський показав, що й в окостенілому мирке Калинова може виникнути характер разючої краси й сили. Дуже важливо, що Катерина народилася й сформувалася в тих же калиновских умовах. В експозиції п’єси Катерина розповідає Варварі про своє...
  13. Тема любові в оповіданні А. И. Куприна “Гранатовий браслет Тема любові піднімається А. И. Куприным у багатьох добутках. Ніжна й самовіддана Олеся, трепетна Суламифь, що віддало життя за свого улюбленого, гордо-спокійна князівна Віра – ці прекрасні жіночі образи викликають замилування силою своїх почуттів і залишаються в пам’яті читача. В оповіданні “Гранатовий браслет” тема любові розкривається в особливому аспекті –...
  14. Тема любові у творчості И. А. Буніна Трагедія й поезія любові оспівані А. И. Буніним у багатьох добутках. Надовго залишаються в пам’яті читача “Сонячний удар” і “Легкий подих”, “Митина любов” і, звичайно, збірник оповідань “Темні алеї”. Прекрасні жіночі образи, глибокий психологізм автора, проникнення в таємниці Алл С о ч. Р У людської душі, ніжність і тремтливість почуття,...
  15. Тема дружби й любові в “Євгенію Онєгіні” Починається все з того, що в першому розділі автоp говоpит про Онєгіна – “друзі й дружба набридли”. Hо чому, хто в цьому винуватий? Веpоятно, почасти сам Онєгін, выбpавший своїм ідеалом індивідуалізм або навіть егоїзм пpоизведений Байpона. Kpоме того, чеpез трохи глав ми довідаємося, про те, що в кабінеті Онєгіна перебувало...
  16. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  17. Тема любові в лірику Пушкіна На думку Пушкіна, у любові не можна бути егоїстом. Пушкіна проповідує самозречення в любові. Любов – це турбота про ту людину, який любиш, навіть якщо заради цієї турботи потрібно відректися від любові. Поет засуджує Алеко за його ревнощі до Земфіри, відзначаючи, що не можна позбавляти життя іншої людини. Залиш нас...
  18. Тема любові в поезії Блоку А. А. Блок – поет-символіст “срібного століття” русявийской літератури. Складність, неоднозначність, подавляющая масштабність соціальних потрясінь революционной епохи породила багату, складну, таємничу символіку творчості Блоку. Поет сприймає происходящее скоріше не свідомістю, а почуттями. Звідси мистицизм, загадковість і незмінна привабливість його поезії, що проникає в серце, минаючи розум. Своя поетична майстерність Блок...
  19. Тема любові в лірику В. В. Маяковського 1. Л юбовь у ранній творчості. 2. Муза Маяковського. 3. Публічність почуття Любити – це із простигни, Безсонням рваних, зриватися, Ревнуючи до Копернику, його, А не чоловіка Марьи Іванни, Уважаючи своїм суперником. В. В. Маяковський Любовна лірика посідає не останнє місце у творчості В. В. Маяковського, який ми звикли сприймати...
  20. Тема любові у творчості А. І. Купріна Так писав про любов Ф. І. Тютчев. У житті кожної людини любов займає особливе місце. Особливе місце вона займає і в творчості кожного письменника і поета. Не виняток і А. І. Купрін. Його “Гранатовий браслет” – шедевр не тільки російської, а й світової літератури. Любов до самознищення, готовність загинути в...
ТЕМА ЛЮБОВІ В “ГРОЗІ” А. Н. ОСТРОВСЬКОГО
«
»