Василь Стефаник – неперевершений майстер новели. До одного із кращих його творів належить “Новина”. У цій новелі автор змалював нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію батька, якого злидні та душевні муки штовхнули на скоєння злочину.
“Новина” – невеликий за обсягом твір, та автор зумів передати трагедію галицького села, показати, як селяни пропадають без землі. Письменник послідовно розкриває причини того становища, в якому опинився Гриць Летючий. Цей селянин усе життя тяжко працював, та вибитися із злиднів
так і не зміг. Після смерті дружини залишився сам з малими дітьми. Нічого було їсти, нічим топити в хаті, взимку батько з дітьми спав на холодній печі. Мене вразило, з якою майстерністю малює Стефаник образи дітей. Здебільшого вони подаються крізь призму сприймання батька, його роздуми, та я бачу цих двох виснажених діток, які навіть у літню днину сиділи на печі. “Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу”, – з болем говорить письменник. Знеможені голодом і холодом, діти пекли своїми сумними очима батька, просили їсти.
Я ніколи не знала голоду,
але я розумію переживання батька і муки дітей. Я не виправдовую Гриця Летючого, бо дітовбивство – то найтяжчий гріх, просто намагаюся зрозуміти його. Він сам – жертва, нещасна людина. Він сповнений бажання позбавити мук своїх дітей. Батько топить дівчаток, щоб врятувати від мук голоду, від страшної голодної смерті. Звучить парадоксально, але саме його страшний вчинок підтверджує любов до своїх дітей. Усвідомлюючи свій злочин, батько ладен понести найтяжчу кару: “Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані голову змити, ані ніц! Я кару приймаю, бо завинив, та й на шибеницю!” Ці слова Гриця Летючого звучать як суворий присуд експлуататорському суспільству, що довели родину до жахливих умов життя, довели батька до крайності.
Новела “Новина” ще за життя автора набула великої популярності й була перекладена на різні мови народів Європи.
