Мій улюблений письменник про любов (по оповіданню И. А. Буніна “Сонячний удар”)
Іноді доводиться чути, що “про любов не говорять – про неї все сказано”. Дійсно, тисячі років, які існує людство, люди говорять, пишуть, співають про любов. Але чи зуміє хто-небудь дати її точне визначення? Може, любов повинна бути такий, як у Ромео й Джульетты? Або любити потрібно так, як булгаковська Маргарита любила Майстра? Напевно, любов буває різної, скільки людей – стільки й видів любові
Вона може бути піднесеної й романтичної, спокійної й ніжної, бурхливої й шаленої. А ще – раптової, яркою, як спалах блискавки. Про таку любов
Герої немов зійшли з розуму, але розуміють, що обоє неспроможні противитися цьому почуттю. І вони зважуються на безрозсудний учинок: сходять на найближчій пристані. Увійшовши в номер, герої дають волю їхньої пристрасті, що охопила: “…обоє так несамовито задихнулися в поцілунку, що багато років
Спочатку поручик поставився до случившемуся дуже легко й безтурботно, як до забавної пригоди, який чимало було й ще буде в його житті. Але, повернувшись у готель, він розуміє, що не має сил бути в номері, де усе ще нагадує про неї. З ніжністю згадує він її слова, сказані перед від’їздом: “Даю вам слово честі, що я зовсім не те, що ви могли про мене подумати. Ніколи нічого навіть схожого на те. що трапилося, із мною не було, та й не буде більше. На мене точне затьмарення знайшло…
Або, вірніше, ми обоє одержали щось начебто сонячного удару…” І поручик усвідомлює, що його серце уражене любов’ю, занадто великою любов’ю. У короткий час для нього відбулося те, що для деяких людей триває все життя. Він готовий віддати життя за те, щоб знову побачити свою “прекрасну незнайомку” і висловити, “як він болісно й захоплено любить її”. Якщо в добутках, написаних Буніним раніше, любов була нещасливої тому, що вона була нерозділена, самотня, то в цьому оповіданні трагедія любові полягає в тім, що вона занадто сильна
Зрештою читач розуміє, що вона й не могла протривати, що розлука героїв закономірна й неминуча. Автор, щоб підкреслити мізерність відпущеного любові часу, навіть не називає імен героїв, а тільки описує стрімко, що розвивається дія. Очевидно, обоє люблячих знають, що, протривай їхня зустріч, з’єднайся їхнього життя – і чудо, осяяння, “сонячний удар”, що вразив їх обох, знищиться
Тому героїня надходить мудро, не назвавши свого ім’я й адреси. Дійсно, що відбулося б, якби поручик все-таки розшукав її, приїхав у місто, де живе вона із чоловіком і дочкою? Напевно, відчув би, що все це ні до чого, непотрібно. Зрештою, він і сам це розуміє. Важко жити людині, душу якого обпалена любов’ю
Не випадково поручик почуває себе глибоко нещасним, “пристарілої на десять років”. Але він не має сил що-небудь змінити – у його любові немає майбутнього. За допомогою героїв бунинского оповідання читач розуміє: за почуттям палкої любові відкривається складний мир людських відносин. По переконанню письменника, любов – це вищий момент буття, що опромінює все життя людини
Не випадково він писав: “Усяка любов – велике щастя, навіть якщо вона не розділена”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)