Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Міфологічна основа комедії “Пігмаліон”

Міфологічна основа комедії “Пігмаліон”

Колись на острові Кіпрі був великий митець Пігмаліон. З міфу “Пігмаліон”. “Колись на острові Кіпрі був великий митець Пігмаліон” – так розпочинається давньогрецький міф про Пігмаліона. Цей відомий цар Кіпру славився також тим, що страшенно не любив жінок і був запеклим холостяком. Усього себе він віддавав керуванню державою і своєму захопленню – різьбярству. Пігмаліон вирізьблював скульптури з мармуру, із дерева, із слонової кістки, витворював їх із глини. Одного разу він витворив із найкращого мармуру жіночу фігуру – вона

була така вродлива, що подібної ще не бачив митець у своєму житті.

Обличчя її мало дивовижну вроду, вона здавалася живою, і руки прекрасної Галатеї (так назвав її Пігмаліон) ніби простягалися до нього і обіцяли величезне щастя. Пігмаліон закохався уперше в житті, але кохана його стояла мовчазна й незворушна. Не знаходив спокою Пігмаліон. У серці його оселилося те, від чого він зарікся, – любов! Дні і ночі прохав Пігмаліон богиню Кохання Афродіту, щоб вона оживила Галатею, але богиня довго гнівалася на того, хто ніколи не визнавав високого почуття кохання. Та зрештою, побачивши, як по-справжньому кохає та

страждає Пігмаліон, вона змилостивилася над ним і оживила Галатею.

Це міф. А тепер – Бернард Шоу. Це письменник-парадоксаліст. Уся Англія знала: якщо ввечері англійці подивилися виставу і вона їм сподобалася, то на ранок можна чекати “розгромної” статті від Иернарда Шоу. Він був не таким, як усі. І що це означає? Це означає, що й міф “Пігмаліон” він покаже не таким, яким його знає увесь світ. Але англійці (особливо ті, що жили в вікторіанську добу) все-таки чекали, що автор дотримається правил – який міф, така Й Драма. Але Шоу тільки сміявся з них. Він використав закон “возику з яблуками” – возик той самий і яблука ті самі, але коли возик перекинути, то скласти яблука в тому ж порядку не вдасться. І от Шоу перекидає возика… Лондонці приходять на виставу “Пігмаліон”, а драматург їм підсовує “Анти-Пігмаліон”!

– Щось тут не те! Де тут міф? – дивується, один джентльмен. – Дивак Шоу щось наплутав. Чого можна чекати від неосвіче-ного ірландця? – кидає репліку інший. – Так, так, так… Але в цьому щось є, – втручається у розмову третій. – А є так, як у нашому житті. Міф – то казка, а життя – це вам не казка, – починає закипати ще один.

Саме такого обговорення, певне, й хотів Шоу. Він хотів розворушити таких благопристойних, традиційних, холодних і дуже правильних англійців. Хотів викликати їхню реакцію, примусити обговорювати реальні, життєві проблеми. А то що ж виходить? Іде собі лондонець до театру і споглядає, як цар Кіпру одружується з нікому не відомою красунею без роду і племені – і нічого, усі задоволені, усі щасливі від того, що Історія має щасливий фінал. А Шоу повертає глядачів до реалій – що ж скажуть лондонські багатії, якщо відомий аристократ візьме та й одружиться з біднячкою? “Та ні! Ніколи!” – закричать вони й будуть відвертатися від того, хто посмів порушити вікові традиції королівської Англії. Як можна привести сміттярку у пристойне аристократичне товариство?

Отак Шоу й показав обличчя подвійної моралі сучасної людини. У своїй п’єсі Шоу спеціально не доводить історію до закоханості: Еліза та Хіггінс навіть не повинні й натяку робити на якусь там любов, бо такого у житті й бути не може! Ось так на міфологічній основі автор висвітлює проблему номер один – проблему соціальної нерівності в суспільстві. Щодо проблеми номер два – кожна людина від природи є талановитою, то й тут автор стоїть на міфові. Пігмаліон у міфі бере природний, необроблений матеріал (“грудку бруду”) і витворює з нього досконалу красу. Так само Хіггінс “підбирає” на вулиці брудну, неосвічену квіткарку і витворює з неї дівчину з гарною вимовою і прекрасними манерами – герцогиню.

Дівчина “має чутке вухо”, навчається швидко, вона за своїми манерами навіть краща за багатьох справжніх аристократок. Але що далі? Далі її не пустять. Вона не має права ступнути у вищий світ, якщо заявить, що вона не “угорська королівна”, а донька сміттяра. От так – Га-латея (Еліза) ожила, змінилася, стала досконалою, але що робити далі ні вона, ні Хіггінс не знають. Професор, хоча й незалежна, прогресивна людина, яка не дуже зважає на прийняті правила (він може сідати на стіл, їсти вівсянку прямо з каструлі, витирати руки об халат), усе ж таки десь усередині – закостенілий “старовір” – він не зможе покохати дівчину з “дна”. У якості прислуги – так, у якості секретарки – так, але щодо одруження – це вже ні, таке навіть незалежному Хіггінсові не спадає на думку.

Тепер можна перейти й до останньої проблеми, пов’язаної з міфом: відповідальності творця за долю тих, кого вони “сотворили”. Міфологічний персонаж не тільки створив щось нове, але й надихнувши у свій витвір життя, взяв на себе відповідальність за подальшу долю прекрасної Галатеї – вона стала його дружиною, у них було троє дітей і жили вони довго й щасливо.

Що ж говорить Хіггінс? Він вважає, що коли закінчиться експеримент, вони так само зможуть “викинути Елізу в канаву”. Навіть місіс Пірс намагається втлумачити професорові, що дівчина – не камінчик на березі моря, який можна покласти до кишені, а потім викинути. Але ж ні. Для професора важливішими є не сердечні почуття, а його експериментальні пошуки. Він побився об заклад і хоче довести собі і Пікерін-гові, що він один із найкращих вчителів свого часу; його цікавить процес, результат наукової роботи, але доля людини, її серце, почуття йому байдужі – як то в підручнику написано, “він так і залишився холодним уламком біля гарячого серця дівчини”.

Для мене п’єса – роман-фантазія! роман у п’яти діях! У Шоу можна повчитися, як із класичних речей робити свіжі, оригінальні Твори. Мені колись доводилося чути думку, що у всій світовій літературі нараховується всього тридцять основних сюжетів, на які написана безліч книг. Всього тридцять сюжетів! Дивно, як наше різноманітне життя вкладається в такі невеликі цифри! Життя людини триває протягом віків, протягом тисячоліть, здається, ми прогресуємо, робимо різні винаходи, все далі й далі відриваємося від стану “печерної людини”, а потім враз робимо чергове відкриття: усе нове – це добре забуте старе.

Але новий кут зору, незвичайний ракурс, свіжий подих, актуальність проблеми – і замість одного твору мистецтва маємо вже два живописних полотна. Але ж, як казав Шоу в своїх шоуїзмах, – не розбивши яйця, не підсмажиш яєчню. Тобто, над усім потрібно потрудитися. І талант давніх греків, і талант Шоу – то талант титанів. За 54 роки своєї драматургічної діяльності Шоу створив 56 п’єс. Для цього справді треба було бути титаном. Я захоплююсь талантом Шоу, його яскравим гумором, незвичайними парадоксами. Англійський ірландець прагнув розбудити людей, примусити їх мислити, дискутувати, сперечатись. Здається, йому це вдалося.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Міфологічна основа комедії Б. Шоу “Пігмаліон” “Колись на острові жив відомий митець…” – так розпочинається давньогрецький міф про Пігмаліона – легендарного царя Кіпру, який страшенно не любив жінок, але надзвичайно захоплювався різьбярством. Одного разу він вирізьбив з мармуру жінку дивовижної вроди і назвав її Галатеєю. Вона була настільки чарівна, що Пігмаліон до нестями закохався у свій...
  2. Міфологічна основа та сучасний зміст у драмі-дискусії “Пігмаліон” “Пігмаліон” – найвідоміша з п’єс Бернарда Шоу. Написав її драматург для актриси Стелли Патрик Кембл. Перед глядачем розгортається традиційно казковий сюжет: Попелюшка, яка ніколи не сподівалася на кращі зміни у своїй долі, раптом знаходить щастя. Назва твору нагадує античний міф, який розповідає про скульптора Пігмаліона і його палке кохання до...
  3. Міфологічна основа та сучасний зміст у драмі-дискусії Бернарда Шоу “Пігмаліон” “Пігмаліон” – найвідоміша з п’єс Бернарда Шоу. Написав її драматург для актриси Стелли Патрик Кембл. Перед глядачем розгортається традиційно казковий сюжет: Попелюшка, яка ніколи не сподівалася на кращі зміни у своїй долі, раптом знаходить щастя. Назва твору нагадує античний міф, який розповідає про скульптора Шгмаліона і його палке кохання до...
  4. Фольклорно міфологічна основа “Пісні про Гайавате” Типологічне зіставлення “Пісні про Гайавате” Г. Лонгфелло й “Лісової пісні” Лесі Українки дозволяє повторювати про чимало загальному й своєрідному на багатьох рівнях їхньої організації. Спосіб обробки фольклорного матеріалу визначається небагато відмінними типами авторської свідомості. Якщо Г. Лонгфелло розвиває романтичну модель художнього мислення, то Леся Українка синтезує різні типи художньої свідомості....
  5. Ритуально-міфологічна основа весняного циклу календарної обрядовості Святкування весняного періоду є продовженням зимових містерій. Від часу зимового сонцестояння, коли день починає збільшуватись, із святкуванням народження сонця (Коляди) у давніх слов´ян відбувались обряди, в яких центральне місце відводилось імітації процесів оранки та сіяння, оспівуванню польових робіт. Метою таких обрядів було накликати швидкий прихід весни і тепла, задобрити духів...
  6. Ритуально-міфологічна основа осіннього циклу календарної обрядовості Осінній цикл – останній у календарно-обрядовій Творчості, він виявляє тісний зв´язок із попередніми, будучи їх тематично-функціональним продовженням. Разом з тим він замикає кільце річної обрядовості і є своєрідним провіщенням та приготуванням до зимових свят. Як у всій народній обрядовості, традиції цього періоду мають міцну ритуально-міфологічну основу. У них простежується значний...
  7. Поема Овідія “Метаморфози” та її міфологічна основа УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 КЛАС І семестр ЛЮДИНА ТА ЇЇ СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ УРОК № 28 Тема. Поема Овідія “Метаморфози” та її міфологічна основа Мета: з’ясувати функцію перетворення в поемі Овідія, простежити мотив перетворення в інших художніх творах; вдосконалювати навички аналізу тексту; розвивати уміння складати опорний конспект; виховувати...
  8. Фольклорно-міфологічна основа “Пісні про Гайавату” Фольклорно-міфологічна основа “Пісні про Гайавату” Г. Лонгфелло єднає її з багатьма віддаленими з погляду літературної взаємодії українськими творами. Хвиля захоплення фольклором набуває міжнаціонального характеру у другій половині XІX – на початку XX століття, і це дає змогу встановити паралелі, провести аналогії, знайти типологічно схожі риси і розбіжності. Прикметно те, що...
  9. Фольклорно-міфологічна основа п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон” Творчість Педро Кальдерона де ла Барки, безсумнівно, сьогодні визнана вершиною не лише іспанського, а й європейського бароко. Його п’єси вражають і захоплюють не тільки стильовою довершеністю, а й надзвичайною філософською глибиною і цілим спектром морально-етичних проблем. “Життя – це сон” – саме той твір, який акумулював усю складність та багатозначність...
  10. Щастя відчути себе людиною. Твір за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон” П’єса “Пігмаліон”, мабуть, найвідоміша і найпопулярніша з творів Бернарда Шоу. У назві п’єси впізнаємо ідею античного міфу про скульптора на ім’я Пігмаліон, який закохався у вирізьблену ним з мармуру жінку й попросив богів оживити її. Афродіта, як відомо, зглянулася над закоханим, і Галатея, так звали статую, стала його дружиною. Але...
  11. Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. У основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши...
  12. Пігмаліон і Галатея – ГРЕЦЬКІ МІФИ МІФИ НАРОДІВ СВІТУ ГРЕЦЬКІ МІФИ Пігмаліон і Галатея Згідно з міфом. Пігмаліон – скульптор, цар Кіпру. Він зробив із слонової кістки статую прекрасної дівчини й закохався в неї. На його благання Афродіта оживила статую, яка дістала ім’я Галатея й стала дружиною митця. У переносному значенні ім’я Пігмаліон означає людина, закохана...
  13. Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) БЕРНАРД ШОУ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ БЕРНАРД ШОУ Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) Джордж Бернард Шоу – найвидатніший англійський драматург кінця XIX – початку XX століття. Йому вдалося вивести англійську драму з ідейного і художнього тупика, характерного для 60- 70-х років XIX століття. Він додав їй...
  14. Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 року, коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії. Про довгий шлях твору від задуму до втілення свідчить і те, що в попередній...
  15. Доля Елізи Дуліттл (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п’єсою “Пігмаліон”, сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом. За Шоу,...
  16. Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) БЕРНАРД ШОУ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ БЕРНАРД ШОУ “Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина” (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Спектакль скінчився і виникає природне запитання: “А до чого отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую Галатеї – дівчини такої краси, що закохався в...
  17. Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон” Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу “Пігмаліон” ? Один із найпопулярніших творів Б. Шоу “Пігмаліон” є “романом у п’яти ак­тах”. Це оригінальне визначення жанру п’єси з’являється недарма – так підкрес­лює Б. Шоу глибокі зв’язки своєї драматичної творчості з романом, прозою. “Пігмаліон” – це драма-дискусія, у якій головну увагу...
  18. “Двоє чоловіків і одна безглузда дівчина” (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Спектакль скінчився і виникає природне запитання: “А до чого отут Пігмаліон?” Бернард Шоу у своїй п’єсі використав давньогрецький міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую Галатеї – дівчини такої краси, що закохався в неї і став просити Афродиту оживити своє творіння. Богиня любові вдихнула життя в Іалатею, і Пігмаліон одружився...
  19. Роль античного міфа в п’єсі “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. В основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши за основу цей міф, Бернард Шоу подає свій...
  20. “Пігмаліон” це блискуча комедія “Пігмаліон” – це блискуча комедія, але комедія не стільки розважальна, скільки соціальна. Недарма сам драматург зазначав у передмові, що вона є “інтенсивно і навмисно дидактична”. Просто саме мистецтво, на думку Шоу, “не може бути іншим”. Розвиток драматичного конфлікту “Пігмаліона” він свідомо завершує відкритим фіналом, аби у глядача не виникло думки,”...
Міфологічна основа комедії “Пігмаліон”
«
»