Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон”

Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу “Пігмаліон” ?

Один із найпопулярніших творів Б. Шоу “Пігмаліон” є “романом у п’яти ак­тах”. Це оригінальне визначення жанру п’єси з’являється недарма – так підкрес­лює Б. Шоу глибокі зв’язки своєї драматичної творчості з романом, прозою.

“Пігмаліон” – це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зі­ткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосу­ється моральних чи філософських проблем.

У чому полягає сутність

духовного переродження Елізи Дулітл?

На початку п’єси ми бачимо Елізу звичайною, простою дівчиною з бідних кварталів, яких у Лондоні – тисячі. Жалюгідна, замурзана, вона заробляє на жит­тя тим, що продає квіти, причому спілкується з людьми такою жахливою мовою, що професор Хіггінс, почувши її, заявляє: “Жінка, яка видає такі жахливі зву­ки, взагалі не має права жити”. Еліза, дізнавшись, що Хіггінс відомий професор – лінгвіст, приходить до нього додому з проханням, щоб він навчив її правильно говорити, бо з такою вимовою вона не може влаштуватися на роботу у квітковий магазин.

Професор Хіггінс закладається

з полковником Пікерінгом за кілька місяців перетворити цю вуличну квіткарку на світську даму. Вартість експерименту бе­реться оплатити Пікерінг. Еліза виявилася досить здібною ученицею: вона мала чудові лінгвістичні здібності, прекрасний слух, була старанною і уважною. І до­сить скоро опанувала не тільки правильною літературною вимовою, а й познайо­милася із великими надбаннями світової культури – літературою, музикою, жи­вописом. Вона не тільки жадібно всотувала знання, які давав їй професор Хіггінс, манери світського обходження, які він їй прищеплював, а й займалася самовдос­коналенням. Гарне навчання, відповідні умови дуже швидко зробили свою спра­ву: Еліза на світському прийомі дійсно була визнана за герцогиню, зачарувавши всіх не тільки своєю красою, а й бездоганною літературною мовою та вишукани­ми манерами. Відбулися зміни не тільки у зовнішності дівчини, а й у її мові, душі, врешті докорінно змінилася її особистість. Із замурзаної та жалюгідної квіткарки Еліза перетворилася на освічену, культурну, інтелігентну людину з почуттям влас­ної гідності, самоповаги. А в чомусь вона стала навіть вища за свого вчителя й на­ставника професора Хіггінса.

Як доповнює ідею п “єси образ смітникаря Дулітла?

Автор п’єси Б. Шоу порушує у своєму творі важливу проблему: чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами. Професор Хіггінс змі­нює особистість Елізи, але зовсім не замислився і, звичайно, не подбав про те, як вона буде жити даті. “Навіщо ви відняли у мене мою незалежність?” – запитує об­ражена дівчина. Так само жертвою необдуманих жартівливих слів професора став і її батько, сміттяр Альфред Дулітл. Саме йому він завдячує зміні своєї долі. На пер­ший погляд, життя його змінилося на краще: американський мільйонер заповідає йому великі гроші за умови, що Альфред Дулітл – “найоригінальніший мораліст усієї Англії” – буде читати у його Всесвітній лізі моральних реформ до шести лек­цій на рік. І Дулітл просто від сміття з легкістю крокує на кафедру проповідника, гому що обдарування оратора, полеміста було дано йому самою природою. Але, розбагатівши, він змушений був усупереч власному бажанню змінити свою долю. Він почав одягатися, як справжній джентльмен, кинув свою непрестижну профе­сію, вирішив навіть повінчатися (його “хазяйка” була у нього шостою після смср – ті матері Елізи), бо пристойному джентльмену вести такий спосіб життя зовсім не годиться. Але з усіма цими змінами на краще він втратив свій вільний вибір життя.

Отже, у своїй п’єсі “Пігмаліон” автор підносить ідею відповідальності творця за своє творіння, за його майбутню долю.

Яким був задум автора п “єси “Пігмаліон” Бернарда Шоу?

Б. Шоу задумав п’єсу “Пігмаліон” у розрахунку на відповідну виконавицю ролі Елізи – відому англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величнос­ті 1914 року. Коли йшли репетиції “Пігмаліона” зі Стеллою Патрік Кемпбелл та Гербертом Бірбомом Три (Хіггінс), він категорично забороняв їм демонструвати у фіналі почуття взаємного кохання між героями. П’єса була написана про інше – про те, шо Елізі, якою вона стає у фіналі, все одно немає гідного місця в сучас­ній буржуазній Англії.

Хто дав екранне життя п “єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” ?

Уже після смерті Бернарда Шоу сценарист Алан Лернер та композитор Фреде – рік Лоу на сюжет “Пігмаліона” створили мюзикл “Моя чарівна леді”, який обій­шов театри всіх країн світу, ставши у свою чергу основою для музичного фільму з тією ж назвою (1964 р.).

Яку рису творчості Б. Шоу ви можете визначити як головну?

Головне у творчості Бернарда Шоу – його антиміщанська непримиренність, боротьба із лицемірством, неправдою найкращою своєю зброєю – іронією.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон”

Categories: Шкільні твори

Links