Метаморфози характеристика образа Персея
Персей – грецький герой, син Данаи й Зевса, предок Геракла. Батькові Данаи, паную Аргоса Акрисию, була передвіщена загибель від руки сина Данаи; він заточив дочку у вежу, але Зевс проникнув туди у вигляді золотого дощу. Коли Даная народила сина, П., Акрисий, що не повірив у батьківство Зевса, посадив Данаю й П. у ящик і пустив по хвилях. Мати й син благополучно доплили до острова Сериф.
Там їх прийняв у себе рибалка Диктис, брат пануючи острова Полидекта. Даная не захотіла стати дружиною Полидекта, той вирішив, що без сина вона буде сговорчивее,
Або Гермес і Афіна, або німфи Серифа дали П. чарівні предмети ( шапку-невидимку, чудесну сумку й крилаті сандалії), або він одержав їх за допомогою трьох сестер Грай (це старші сестри Горгон), що живуть біля Горгон і мають на трьох одне око й один зуб, який володіють почергово. Успішно виконавши доручення й по дорозі назад звільнивши Андромеду, П. повернувся на Сериф, перетворив
В “Метаморфозах” Овідій розповідає про подвиги П. Він з’являється в оповіданні, уже володіючи головою Медузи, і тому із самого початку служить джерелом перетворень (усього живого в камінь). Добув він голову Медузи так: укравши в Грай очей (під час передачі від однієї сестри до іншої), він зміг пройти повз їхнє житло до будинку Горгон. По дорозі до будинку він бачить звернених у камінь людей і тварин. Користуючись своїм мідним щитом як дзеркалом, щоб уникнути прямого погляду на Медузу, П. відрубує їй, що спить, голову.
З її крові народжуються два сини (від Посейдона); велетень Хрисаор (букв. “Златомеч”) і Пегас (“крилатий кінь”). По дорозі назад високо (як хмара) що летить П. вітри проносять над Лівією (Північною Африкою) – краплі з Горгониной голови падають долілиць, з тих пор ця місцевість повна отрутних змій; вітри ж приносять П. на крайній Захід до титана Атлантові, що стерегет сад Гесперид. П. просить у нього притулку.
Атлант, боячись за яблука, відмовляє. П., щоб відомстити показує йому голову Медузи – Атлант перетворюється у величезну гору. У цьому випадку Овідій описує не звичайне скам’яніння, а метаморфозу за архаїчною схемою, що встановлює відповідність між частинами людського тіла й природного миру (ця схема лежить в основі багатьох перетворень поеми): волосся стали лісом, плечі й руки – гірськими хребтами, голова – гірською вершиною, а каменем – тільки кістяк. Так Атлант став підтримувати небо
(1 votes, average: 5.00 out of 5)