Метаморфози характеристика образа Мидаса

Мидас – фригийский цар, син Горгия й (відповідно до однієї з версій, прийнятої й в “Метаморфозах”) Кибели. Овідій викладає дві найбільш відомі історії про М. У першій ми бачимо М. гостинним хазяїном. До нього приводять зв’язаним квітковим путом Силена – старий спьяну відбився від звиті Диониса й був пійманий місцевими пустунами. Сильний – товариш М. по орфическим таїнствах Цар улаштовує в його честь бенкет, що триває десять днів і ночей, після чого повертає його Дионису. Останній з радощів, що його улюбленець повернувся цілий і

непошкоджений, пропонує М. будь-яку нагороду.

М. не соромиться у виборі: він бажає, щоб всі, до чого він не доторкнеться, зверталося взолото. Одержавши бажане, М. радісно вертається додому, по дорозі випробовуючи силу “пагубного дарунка” і смакуючи новий бенкет, і тільки отут розуміє свою помилку: він прирік себе на долю Танталу. М. знову поспішає до Дионису й просить звільнити його від “звабливої напасті”.

Бог посилає його до джерела Пактол і велить обмитися в ньому й тим самим змити “провину” (состоящую, мабуть, у безрозсудній непомірності). М. виконує наказ, після чого Пактол стає золотоносним,

а сам цар, назавжди втративши пристрасть до розкоші, поселяється в лісах у суспільстві Пана. Випутавшись із одного лиха, М. ще раз стає жертвою власної дурості. Пан самовпевнене викликає Аполлона на музичне змагання Призначений судьейтмол повідомляє Аполлона переможцем, і з його рішенням погоджуються всі, крім М., що воліє кіфарі Аполлона дудку Пана.

Але відсутність музичного смаку карно: Аполлон дає М. ослині вуха замість людських. М. постійно носить високу шапку, щоб сховати ганьба. Про це знає тільки слуга, що його стрижеться Слуга мучається, не в силах мовчати, але й не сміючи розголосити секрету.

Зрештою він звільняється від тягаря нерозділеної таємниці тим же способом, яким звичайно звертаються зі скарбом, якщо не можуть знайти йому негайного застосування, – заривають його в землю. Викопавши ямку, він нашіптує в неї історію про панські вуха й засипає її землею. Але через якийсь час на цьому місці виростає мовець очерет: колеблемий вітром, він видає околишнім жителям зариту таємницю Трагікомічність фігури М. і всього сюжету, жартівливий тон викладу зовсім незвичайні для “Метаморфоз” з їхньою епічною серйозністю, глибокою психологічною розробкою характерів і переважною трагедійністю. Особливо несподіваним здається на перший погляд місце епізоду в композиції поеми – він поміщений після сцени загибелі Орфея, однієї з найтрагічніших у всьому добутку. Але саме різкість цього контрасту й дозволяє бачити в ньому дотримання традиції класичної (грецької) трагедії: трагічна трилогія звичайно завершувалася жанрово-жанрово-зниженою, грубувато-комедійною драмою сатирів.

Оповідання про М. і являє собою зразок такий сатировской драми, що замикає трагедію усередині епічної по своїх формальних характеристиках поеми


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Метаморфози характеристика образа Мидаса