Материнське слово
…Тихо вкриває землю вечір, його тепла ковдра лягає на моє ліжко, відокремлюючи мене від турбот згасаючого дня. Знаю, що закрию зараз ока, і пам’ять подарує чудо: захитається наді ною колискова пісня, зринувши із самих потаєних куточків душі, і начебто поверне мене в безтурботне дитинство. Голуби – голубочки. Несіть щастя сыночку! – чую я молодий матусин голос, що відтоді майже не змінився. Вірю, що саме так і буде: і щастя, і здоров’я, і радість щоденна не обійде, якщо цього побажала мені мама. Її слово має магічну силу, тому що недарма
Материнське слово… Яким же воно може бути твердим і караючої під час, коли ти дозволив собі негідний учинок!
Слово вчительки вже буде потім, а спочатку – мамина школа. У ній кожне слово, кожна фраза – як відкриття, як одкровення, сповнене бажанням відкрити таємниці нашого чудового миру. І немає в матусиних словах ні утоми, ні байдужості, – лише турботою й радістю дихають вони, тому що дарувати мир і знання – це щастя! Мила моя матінка, сонечко моє ніжне! Чим віддячити тебе за твої слова-молитви, слова-благословення, слова-повчання? Рідна моя, скільки цих слів влила ти в мою долю, але чомусь не навчила мене словам, якими б я зумів вимовити подяку за твоє серце, любов і турботу
И скільки б я не намагався відшукати їх, однаково ні б не змогли передати безмежну любов до прекраснейшему людини в цілому світі – моєї матінки, світлого мого ангела, ніжної моєї зірочки. Напевно, це пояснюється дуже просто: коли говорить серце, слова зайві…