Хліб і слово (за однойменним віршем Білоуса)

Пошана до хліба передається із покоління до покоління. Тому так багато звичаїв і обрядів пов’язано з хлібом, який завжди символізував гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу. З такою ж святістю люди ставляться і до рідного слова.

Бо ним можна передати і гнів, і любов. Рідне слово зберігає почуття, традиції, духовні цінності народу. І як заповідь, звучать слова Д. Білоуса: “Не кидай хліба, він – святий, не кидай слів на вітер”.

Школа добра і краси (за віршем В. Бровченка “Два хлопчики”) Відомий український педагог

В. Сухомлинський, звертаючись до дітей, писав: “Краса – це радість твого життя. Людина стала людиною тому, що побачила глибину блакитного неба… ніжну стеблинку і голубий дзвіночок проліска – побачила і, вражена, пішла по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти в здивуванні перед красою – і в твоєму серці розквітне благородство”. Вірш В. Бровченка “Два хлопчики” змушує нас замислитися над чарівним світом природи, над тим, що важливіше у цьому бурхливому житті.

Поет зображує хлопчину, який сприймає ліс як джерело достатку: Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: “Скільки дров!”

Інший хлопець помітив і відчув прекрасний світ природи, де “навкруги і щебетало, й квітло”, він вигукнув: “Скільки світла!” Поет називає першого дроворубом, а другого – садівником життя.

Отже, краса природи надихає нас на творчість, спонукає до активного діяння, розпалює бажання робити добро. Бо природа є школою добра і краси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Хліб і слово (за однойменним віршем Білоуса)

Categories: Твори з української літератури

Links