Марко Вовчок і Тарас Шевченко
Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці:
…Господь послав Тебе нам, кроткого пророка,
Обличителя жестоких Людей неситих.
Світе мій! Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите…
Ці рядки створені 1859 року, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга після заслання. Вони написані на честь чарівної жінки-письменниці Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина “Зустріч І. Тургенєва і Марка Вовчка з Т. Шевченком, на ній зображено цю зустріч
1857 року в Петербурзі вийшли “Народні оповідання” Марка Вовчка, які знайшли широкий відгук у колі літераторів. Про письменницю, росіянку за походженням, яка писала українською мовою, говорив весь Петербург. А 1859 року Марковичі переїжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала відвідувати гурт діячів культури міста, на якому й познайомились Великий Кобзар і вона. Т. Шевченко вбачав у творах
…І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Пророком і “своєю донею” назвав поет Марка Вовчка – і це чи не найвищу оцінка Творчості письменниці.
1859 року Марко Вовчок їде на лікування до Німеччини, потім до Парижа; Там до неї дійшла звістка про смерть Т. Шевченка. У листі до чоловіка Марко Вовчок пише: “Боже мій! Нема Шевченка… у мене душа болить, болить і ніколи не перестане…” Нема Шевченка! А здається, тільки вчора одержала письменниця “Кобзар” – третю прижиттєву збірку творів Т. Шевченка.
Цей “Кобзар” був особливо цінний для письменниці, бо мав присвяту їй, Марко Вовчок, від великого поета України: “Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко”.
Під впливом “Кобзаря” Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жіночу недолю, продовживши тему жінки-страдниці, розпочату поетом. Твори її – це твори, у яких звучить заклик до волі, до боротьби проти царату.