Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ М. Е. Салтиков-Щедрін Художні особливості

М. Е. Салтиков-Щедрін Художні особливості

М. Е. Салтиков-Щедрін Художні особливості казок М. Е. Салтыкова-Щедріна (на прикладі однієї Казки ). Казка – один із самих популярних фольклорних жанрів. Цей вид усного оповідання з фантастичним вимислом має багатовікову історію. Казки Салтыкова-Щедріна зв’язані не тільки з фольклорною традицією, але й із сатиричною літературною казкою XVIII-XIX століть

Уже на схилі віку автор звертається до жанру казки й створює збірник “Казки для дітей неабиякого віку”. Вони, по думці письменника, покликані “утворити” цих самих “дітей”,

відкрити їм ока на навколишній світ. До казок Салтиков-Щедрін звернувся не тільки тому, що було потрібно обходити цензуру, що змушувала письменника звертатися до езопової мови, але й з метою освіти народу у звичній і доступній для нього формі. а) За своєю літературною формою й стилю казки Салтыкова-Щедріна пов’язані з фольклорними традиціями. У них ми зустрічаємо традиційних казкових персонажів: мовців тварин, риб, Иванушку-Дурачка й багатьох інших. Письменник використовує характерні для народної казки зачини, приповідки, прислів’я, язикові й композиційні троєкратні повтори, просторіччя й побутову
селянську лексику, постійні епітети, слова з уменьшительно-ласкательными суфіксами

Як і у фольклорній казці, у Салтыкова-Щедріна немає чітких тимчасових і просторових рамок. б) Але використовуючи традиційні прийоми, автор цілком навмисно відступає від традиції. Він уводить в оповідання суспільно-політичну лексику, канцелярські звороти, французькі слова

На сторінки його казок попадають епізоди сучасного громадського життя. Так відбувається змішання стилів, що створює комічний ефект, і з’єднання сюжету із проблемами сучасності. Таким чином, збагативши казку новими сатиричними прийомами, Салтиков-Щедрін перетворив її в знаряддя соціально-політичної сатири

Казка “Дикий поміщик” (1869) починається як звичайна казка: “У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик…” Але відразу в казку входить елемент сучасного життя: “И був той поміщик дурний, читав газету “Звістка” – газету реакційно^-кріпосницьку, і дурість поміщика визначається його світоглядом. Скасування кріпосного права викликало в поміщиків злість до селян. По сюжеті казки поміщик звернувся до Бога, щоб той забрал у нього селян: “Скоротив він їх так, що нікуди носа висунути: куди ні гпан^тч. – крр, не можна, так не дозволено, так не ваше!” Ис пользуя езопова Мова, письменник малює дурість поміщиків, що пригноблюють своїх же селян, за рахунок яких вони й жили, маючи “тіло пухке, біле, розсипчасте”.

Не стало мужиків на всьому просторі володінь дурного поміщика: “Куди подівся мужик – ніхто того не помітив”. Щедрін натякає, де може бути мужик, але про це читач повинен догадатися сам. Першими назвали поміщика дурним самі селяни; “…хоч і дурний у них поміщик, а розум йому даний великий”. Іронія звучить у цих словах. Далі тричі називають поміщика дурним (прийом троєкратного повторення) представники інших станів: актор Садовский з “акторками”, запрошений у маєток: “Однак, брат, дурний ти поміщик!

Хто ж тобі, дурному, умиватися подає?”; генерали, яких він замість ” го-вядинки” почастував друкованими пряниками й льодяниками: “Однак, брат, дурний же ти поміщик!”; і, нарешті, капітан-справник: “Дурний же ви, пан поміщик!

” Дурість поміщика видна всім, тому що “на базарі ні шматка м’яса, ні фунта хліба купити не можна”, скарбниця спорожніла, тому що податі платити комусь, “поширилися в повіті грабежі, розбій і вбивства”. А дурний поміщик стоїть на своєму, проявляє твердість, доводить панам лібералам свою непохитність, як радить улюблена газета “Звістка”. Він віддається нездійсненним мріям, що без допомоги селян доможеться процвітання господарства

“Думає, які він машини з Англії випише”, щоб холопського духу анітрошки не було. “Думає, яких корів розведе”. Його мрії безглузді, адже він нічого самостійно зробити не може. І тільки один раз задумався поміщик: “Невже він справді дурень? Невже та непохитність, що він так плекав у душі своєї, у перекладі на звичайну мову означає тільки дурість і божевілля?..

” Надалі розвитку сюжету, показуючи поступове здичавіння й озвіріння поміщика, Салтиков-Щедрін прибігає до гротеску. Спочатку “обростив волоссями… нігті в нього зробилися, як залізні… ходив усе більше рачки…

Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки… Але хвоста ще не придбав”. Хижа натура його виявилася в тім, як він полював: “немов стріла, зіскочить із дерева, вцепится у свій видобуток, розірве її нігтями так так з усіма нутрощами, навіть зі шкірою, і з’їсть”. Днями ледве капітана-справника не задер. Але отут остаточний вирок дикому поміщикові виніс його новий друг ведмідь: “…

Тільки, брат, ти дарма мужика цього знищив! – А чому так? – А тому, що мужика цього є не в приклад здібніше було, ніж вашого брата дворянина. І тому скажу тобі прямо: дурний ти поміщик, хоч мені й друг!” Так у казці використаний прийом алегорії, де під маскою тварин виступають людські типи в них нелюдських відносинах

Цей елемент використаний і в зображенні селян. Коли начальство вирішило “изловить” і “оселити” мужика, “як навмисно, у цей час через губернське місто летів отроившийся рій мужиків і обсипав всю базарну площу”. Автор порівнює селян із бджолами, показуючи працьовитість Коли селян повернули поміщикові, “у той же час на базарі з’явилися й борошно, і м’ясо, і живність усяка, а податей в один день надійшло стільки, що скарбник, побачивши таку купу грошей, тільки сплеснув руками від подиву й скрикнув: – И звідки ви, шельми, береті!!!” Скільки гіркої іронії в цьому вигуку! А поміщика изловили, вимили, постригли йому нігті, але він так нічого й не зрозумів і нічому не навчився, як і всі правителі, що розоряють селянство, що оббирають трудівників і не розуміючі, що це може обернутися крахом для них самих

Значення сатиричних казок у тім, що в невеликому по обсязі добутку письменник зміг з’єднати ліричні, епічне й сатиричне початки й гранично гостро виразити свою точку зору на пороки класу влада імущих і на найважливішу проблему епохи – проблему долі російського народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. М. Е. Салтиков-Щедрін – сатирик У Росії кожний письменник воістину й різко індивідуальний. М. Горький Кожний з великих письменників національної літератури займає в ній своє особливе, тільки йому приналежне місце. Головна своєрідність М. Е. Салтыкова-Щедріна в російській літературі полягає в тім, що він був і залишається в ній найбільшим представником соціальної критики й викриття. Островський...
  2. Тематика й художні особливості “Казок” М. Е. Салтыкова-Щедріна Відомо, що Салтиков-Щедрін почав писати свої політичні казки ще в шістдесяті роки й що саме ці невеликі по обсязі добутку стали вершиною його Творчості, підсумковим добутком. В “Казках для дітей неабиякого віку” Салтыков відбив всі проблеми, що хвилювали його як громадянина. Читаючи їх, можна зустріти типові для того часу образи:...
  3. Проблематика казки “Дикий поміщик” Казка “Дикий поміщик” викриває вади тогочасної правлячої верхівки – дворянства та буржуазії. Гротескно зображує автор озвіріння поміщика, його прохання до Бога забрати мужика. Салтиков-Щедрін дає поміщикові таку характеристику: “І був той поміщик дурний, чигав газету “Вість” і тіло мав м’яке, біле та крихке”. У нього всього було вдосталь, і життя...
  4. Особливості казок Салтыкова-Щедріна Жанр казки у Творчості М. Е. Салтыкова-Щедріна становить особливий шар, що з’явився своєрідним підсумком творчості сатирика. Засновані на західноєвропейській і національній російській літературній традиціях, казки Салтыкова-Щедріна самобутні й не схожі ні на які інші. У них сплітається воєдино фантастичн і реальне, комічний і трагічне, широко використовується гротеск, гіпербола, іронія, дивно...
  5. Особливості казок Салтикова-Щедріна Жанр казки у творчості М. Є. Салтикова-Щедріна становить особливий пласт, що з’явився своєрідним підсумком творчості сатирика. Засновані на західноєвропейських і національних російських літературних традиціях, казки Салтикова-Щедріна є самобутніми і не схожі ні на які інші. У них сплітається воєдино фантастичне і реальне, комічне і трагічне, широко використовується гротеск, гіпербола, іронія,...
  6. Художні особливості роману Обломів Гончарова І. А “Обломів” (1859) – роман критичного реалізму, тобто зображує типовий характер у типових обставинах при вірності деталей (дане формулювання критичного реалізму дає Ф. енгельс у листі М. Гаркнесс у квітні 1888). Ці принципи критичного реалізму кожний талановитий письменник виражає по-своєму, створюючи оригінальний літературний твір, не схоже ні на яке інше. В...
  7. Художні особливості роману У ході роботи над романом “Євгеній Онєгін” Пушкін перейшов від романтизму до реалізму. Навіть геніальному Пушкіну цей перехід дався нелегко, тому що в 20-х роках ні в Росії, ні на Заході реалізм ще не сформувався як напрямок. Створивши “Євгенія Онєгіна”, Пушкін раніше всіх – верб Росії, і на Заході –...
  8. Салтиков-Щедрин (1826-1889) великий росіянин сатирик М. Е. Салтиков-Щедрин займає почесне місце в блискучій плеяді чудових сатириків, що становлять славу світової культури (Рабле, Свифт, Вольтер). Великий письменник, публіцист, критик, журналіст, редактор, Салтиков-Щедрин зіграв величезну роль як в історії російської літератури, так і в суспільному розвитку Росії Салтиков увійшов у літературу наприкінці 40-х років, у період розквіту...
  9. Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик” Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик” Казка, лише один з жанрів щедрінської творчості, органічно близька художньому методу сатирика. Для сатири Щедріна властиве використання художнього перебільшення, фантастики, гротеску, езопівської мови та зіставлення соціальних явищ дійсності з явищами тваринного світу, казкової фантастики, у своєму розвиткові призвели до появи у творчості Щедріна окремих...
  10. Проблематика й художні особливості добутків А. П. Чехова Мені б хотілося написати про Антона Павловичі Чехові, тому що це один із самих улюблених моїх письменників. Це була дивно світла, утворена й розумна людина. Мені подобаються не тільки його оповідання, наповнені добротою, теплом, іноді гумором, дуже правдиві й гуманістичні, але й насамперед сам письменник. Його батько був кріпаком Сам...
  11. Художні особливості трагедії “Борис Годунов” Ідейний і літературний задум і ідейний зміст трагедії ” Борис Годунов ” визначили її художні особливості: композицію, реалізм образів, історизм у відтворенні епохи, розмаїтість мови. Відмітною рисою композиції “Бориса Годунова” є рішучий розрив із правилами класицизму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Художні особливості трагедії Борис Годунов. Короткий...
  12. Художні особливості і композиційна своєрідність роману М. Г. Чернишевського “Що робити?” Нетрадиційна і незвична Для російської прози XІX століття зав’язка сюжету, більше властива французьким авантюрним романам, – загадкове самогубство, описане у першому розділі “Що робити?”, – була, по загальноприйнятій думці усіх дослідників, свого роду прийомом, що інтригує, покликаним заплутати слідчу комісію і царську цензуру. Тієї ж меті служив і мелодраматичний тон...
  13. Художні особливості роману А. Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” – реалістичне произведе-ние. Його головний герой, Євгеній Онєгін, – типовий представник молоді XIX століття. Неймовірно ши-доля план зображення подій: Пушкін показує читачеві життя панської Москви, росіянці провин-ции, світського й трудового Петербурга. Життя поки-зана в розвитку, у всьому її різноманітті і єдності одночасно. Завдяки введенню великої кількості персонажів (у...
  14. Художні особливості містерії Т. Шевченка “Великий льох” Містерія “Великий льох” – дуже оригінальний Твір, який вирізняється серед інших творів Тараса Шевченка. “Великий льох” – твір насамперед філософський, ідею якого приховано за символічними образами, майстерно змальованими автором. Оригінальними є передусім сам жанр і композиція твору. Містерії були поширені ще до Шевченка і зображували здебільшого картини з життя Ісуса...
  15. Художні особливості оповідання И. А. Буніна “Антоновські яблука” Бунін належить до останнього покоління письменників із дворянської садиби, що тісно пов’язана із природою центральної смуги Росії. “Так знати й любити природу, як уміє И. А. Бунін, мало хто вміє”, – писав Олександр Блок в 1907 році. Недарма Пушкінська премія в 1903 році була присуджена Буніну за збірник віршів “Листопад”,...
  16. Художні особливості балад Т. Шевченка Жанрова різноманітність літературної спадщини Тараса Шевченка досить широка. Писав він поеми й повісті, п’єси й поезії. Та першим твором, що дійшов до нас, була балада “Причинна”. Балада – це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі...
  17. Художні особливості п’єси “Мина Мазайло” Неоціненним для української культури є творчий доробок, який залишив Микола Куліш. Він увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс Сюжет цієї комедії нескладний: новітній міщанин, службовець одного з управлінь Донвугілля соромиться свого “мужицького” прізвища. На його переконання, воно заважає успішному просуванню по щаблях кар’єри, і тому...
  18. Художні особливості віршів Івана Величковського (“Млеко” і “Зегир з полузегарком”) Іван Величковський рік народження невідомий, помер 1701 року. Український поет епохи бароко. Збереглося мало відомостей про цю особистість. Відомо, що деякий час працював у Чернігові в друкарні Л. Барановича, згодом став священиком в Полтаві. Автор панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач. Теоретик фігурного віршування. Най-відоміші...
  19. Художні особливості малої прози В. Винниченка Винниченко – літератор, політик, філософ. Його творчість – яскраве і неповторне явище української літератури. Одну з найкращих сторінок його творчої спадщини становлять оповідання – гостросюжетні, яскраві за своєю художньою формою, пластичні, глибоко проникливі в людську психологію, розмаїті характеристиками. Автор устами своїх героїв говорить про те, що накипіло, що вистраждано. Він...
  20. Художні особливості роману “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був заздалегідь “запродувати”...
М. Е. Салтиков-Щедрін Художні особливості
«
»