Людина в тоталітарній державі (на прикладі образа Шухова)
Образ Івана Денисовича зложився із солдата Шухова, що воював разом з автором у німецьку-германську-радянсько-германську війну. Весь свій особистий досвід життя в умовах табору, всі свої враження автор виклав у своєму оповіданні. Головний герой добутку – простий росіянин людина, нічим не примітний. Таких, як Шухов, у таборі було дуже й дуже багато. Перед нами з’являються люди, яких доля привела в концтабір, люди невинні, що не зробили нічого негожого. Серед них: Гончик, що носив молоко в ліс, баптисти, що страждають за свою віру, естонці, полонені.
Шухов не змінює мужицьким звичкам і себе не роняє, не принижується через сигарету, через пайку й вуж тим більше не вилизує миски не доносить
И поки сидів він у це чистої санчастини й цілих п’ять хвилин нічого не робила, дуже дивувався цьому : було дивно Шухову сидіти в такій чистій кімнаті, у тиші такойработа, по Шухову, і є порятунок від хвороби, від самітності, від страждань. Саме за роботою російська людина забувається, робота дає задоволення й позитивні емоції, яких так мало в зэков. Тому так яскраво народний характер персонажа вимальовується в сценах роботи. Іван Денисович і муляр, і тесля, і пічник, і різьбяр тополі. Хто дві справи знає, той ще й десять підхопить,- говорить Солженицин. Навіть у подневолье його охоплює азарт роботи, переданий автором так, що відчуття Івана Денисовича виявляються невіддільними від властиво авторських. Ми розуміємо, що А. И. Солженицин непоганий муляр. Всі свої вміння він передає своєму персонажу. І людське достоїнство, рівність, воля духу, по Солженицину, установлюється в праці, саме в процесі роботи зэки жартують, навіть сміються. Усе можна відняти в людини, але задоволення від зробленої добре роботи відняти не можна. У фразі, де Шухов говорить, що вуж сам не знає, хотів він чи волі ні, є досить істотний для письменника зміст. В’язниця, по Солженицину, величезне зло, насильство, але страждання сприяють моральному очищенню. Всім своїм поводженням у таборі герої А. И. Солженицина підтверджують основну ідею цього добутку. А саме, що душу не можна взяти в полон, не можна позбавити її волі
Формальне звільнення Івана Денисовича нічим не змінить його світогляду, його систему цінностей, його погляд на багато речей, його сутність. Концтабір, тоталітарна система не змогли поневолити сильних духом людей, яких дуже було багато в нашій багатостраждальній країні, які вистояли самі й не далечіні сгинуть країні