Людина майбутнього
Ми живемо на початку XXI сторіччя. Не дивно, що у людей виникають запитання: яким воно буде?
Що чекає на людство попереду? А не завадило б задатися питанням, яким буде саме людство майбутнього, бо все, що відбувається навколо, це справа рук людей. Отже, наше майбутнє залежить від нас самих.
Чесно кажучи, у мене не дуже оптимістичні погляди на майбутнє. Мені здається, що чим більше людина вміє, тим гіршою вона стає. Ми почуваємо себе царями природи, і природа нам мстить за це. Ми вважаємо, що можемо змінити географію світу: там висушимо море, там
Якою ж буде людина майбутнього? Вона буде розумною, причому аж занадто розумною. Але це не буде розум її власний, це буде розум комп’ютерів, які вона створює. Навіщо зберігати в голові численні формули, схеми тощо? Достатньо створити програму, і нехай далі працює машина.
Людина майбутнього підкорить космос. Але не думаю, що це піде комусь на користь. Ми поступово знищуємо свою планету, те саме чекає й інші планети.
Ми будемо мати зовсім іншу культуру й інше мистецтво, бо наше суспільство буде технічним. Сільські пейзажі замінять міста, які все зростатимуть і зростатимуть. Художники будуть малювати ракети, людні вулиці і заселений Місяць. Поети оспівуватимуть наукові досягнення і водночас тужитимуть за втраченим спокоєм, бо є ще другий бік справи: люди так захопляться творенням нового життя, що забудуть про те, що існують справжні друзі, що найголовнішим для людини є родина і що врешті-решт привабливішим від галасу міста є спів соловейка.
Ми і зараз вже про це забуваємо, а людина майбутнього тим більше. Але все ж таки цікаво б було пожити в цьому майбутньому. Людство, навіть відчуваючи попереду небезпеку, все одно буде наближатися до неї, бо такою вже є природа людини: вона завжди прагне щось дізнатись, відкрити, покорити. Отже, за своєю сутністю людина майбутнього нічим не відрізнятиметься від людини минулого або сучасного.