Людина і природа у творах Миколи Вінграновського
Твір за поезією “Грім” та оповіданням “Первінка”. Микола Вінграновськии народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв’язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких лисьменників є Микола Вінграновськии. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям
І натрусив зі сливи слив,
Щоб л егше було сливі.
Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком “р”, с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Багатьом з нас відома ця життєва картина. Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні “Первінка” ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах. Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, в зруйнованому,
Головний герой оповідання – Миколка стає справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір. Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: “Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”. Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини “корівкою”:
“Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:
– А як тебе звати? – Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…”
Ще один повноправний герой оповідання – пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина, що прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут. Єднання з природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і є головною думкою творів Миколи Вінграновського.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)