Людина і ідея у романі М. Горького “Мати”
Роман “Мати” – добуток, створений на рубежі двох століть, у нелегкий і бурхливий час, що стрімко несе все старе і дає життя новим ідеям, новим суспільним плинам, які опановували розумами і серцями. Процес корінного ламання суспільного світогляду, що розгорнувся у російському суспільстві в даний період, відома боротьба між новими матеріалістичними та ідеалістичними філософськими плинами, що виникли на рубежі XIX-XX століть, – все це не могло не знайти відбиття у літературних творах тієї епохи. Творчість М. Горького не є тут виключенням.
Вона
Так, кращі почуття, що виникають у серцях, кличуть людей на службу високій і світлій ідеї. Але коли ця ідея заслоняє собою все інше, поневолюючи людину, вона глушить у душі ті самі почуття, які спонукали до служіння їй. Цей парадокс трагічний І виразніше всього проявляється він в образі Павла Власова, що розглядався донедавна як беззастережно позитивний. Але саме в ньому проявляється сильніше всього “одержимість ідеєю”, саме в ньому це явище здобуває найбільш руйнівні форми. Прагнення до високої мети, переростаючи у фанатизм, придушує в душі героя такі вічні людські почуття, як любов сина, любов до будинку, до жінки. Жорстоко, не по-синівські, говорить він матері, що приречений вмерти за свою ідею, не хоче слухати її перед демонстрацією. Образ Павла – це образ людини, що робить, хоча й не по злому наміру, нещасними всіх, кому він дорогий. Особливо це видно з історії його Кохання. У житті перед ним постійно виникає необхідність вибору між ідеєю і живою душею. І він вибирає ідею… Тому образ Павла Власова трагічний. У його душі відбувся розлад між найглибшими, кореневими, життєвими основами та ідеєю, метою, поставленою ним самим. Героєм, що несе в собі духовний початок, у кому сильні кращі людські почуття, є, безсумнівно, Нилівна. Могутня сила її материнської любові утримує Павла від повного занурення у фанатичне божевілля. Саме в образі матері найбільше органічно з’єдналися віра у високу мету з найбагатшим духовним світом.
Необхідно відзначити глибокий і міцний зв’язок Нилівни з народом, що завжди у російській літературі розцінювався як багатство душі людини, близькість до джерел, коренів національної культури.
Ідея окриляє Нилівну, дає їй піднятися, знайти віру у себе, але не переростає у її свідомості в мету, що вимагає фанатичного служіння. Цього не відбувається, імовірно, тому, що зв’язок Нилівни з народними коріннями дуже міцний. Очевидно, саме цей зв’язок визначає внутрішню стійкість людини. Помітимо, що Андрій Находка, соратник Павла, набагато глибше його у духовному плані. Цей образ також близький до народу, про це говорить його відношення до Нилівни: ніжність, турбота, пещення. У Павла цього немає. Автор показує, як небезпечно для людини віддалятися від народних Корінь, коли втрачаються усі щирі духовні цінності. Назва роману обрана письменником не випадково. Адже саме мати (вічний образ) є щирим і вічним символом людяності, любові, щирості.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)