Любов у романі І. А. Гончарова “Обломів”
У романі “Обломів” життя увесь час начебто випробовує головного героя, спокушає його різними “спокусами” – світськими забавами, успішною кар’єрою, променем письменницької слави. Але головне випробування Обломова – це любов. Обломів мрійливий і поетичний, він мріє про любов. Однак Ілля Ілліч жадає випробувати лише теплоту любові, не випробовуючи її тривог. Ідеальна любов у розумінні героя – це спокій, поезія, мрійність.
Ідеальна жінка – це не фатальна, жагуча коханка, а ніжна, соромлива, лагідна дружина, у серце якої
Ольга Іллінська не відповідає “ідеалу” Обломова. Вона розумна, часом уїдлива, саркастична. Ольга імпульсивна, рвучка, самостійна. Вона в стані прийняти рішення й
Все це вносить певний дисонанс у відносини героїв, і чуйна душа Обломова вловлює цей дисонанс. Любов стає для нього “преважкою школою життя”. Так, Ольга впевнена в почуттях і “чесних намірах” Ильиуже на самому початку роману з ним.
Коли Обломів, переборюючи своє хвилювання, пропонує їй руку й серце, вона залишається спокійної, “тому що давно передбачала це й звикла до думки”. И тут Ілля вперше починає сумніватися в її почуттях. “У нього ворухнулася дивна думка. Вона дивилася на нього зі спокійною гордістю й твердо чекала; а йому хотілося б у цю мінуту не гордості й твердості, а зліз, пристрасті, що охмеляє щастя, хоч на мінуту, а потім уже нехай потекла б життя незворушного спокою! І раптом ні рвучких сліз від несподіваного щастя, ні соромливої згоди!
Як це зрозуміти! У серце в нього прокинулася й завозилася змія сумніву… ” Обломів мріє про весілля, про вінчання в церкві. Він ділиться своїми мріями з Ольгою, однак вона відразу ж “повертає його на землю”, нагадуючи про необхідність оформлення потрібних паперів, листа Штольцу й пошуків квартири. “Що це таке?
– сумно думав Обломів, – ні тривалого шепоту, ні таємничої угоди злити обидві життя в одну! Всі якось інакше, по-іншому. Яка дивна ця Ольга! Вона не зупиняється на одному місці, не замислюється солодко над поетичною мінутою, начебто в їй зовсім немає мрії, немає потреби потонути в роздум!
Зараз і поїдь у палату, на квартиру – точно Андрій! Що це все вони начебто зговорилися квапитися жити! ” Вся справа в тому, що в Ользі надто багато раціональності й здорового глузду, що й з’явилося станом її майбутнього щасливого сполучника зі Штольцем. И в цьому відношенні образ Ольги Іллінською – образ новий, оригінальний для російської літератури.
“Довге рабство росіян заключенниц, материнство із хворобами, але без радості, і у вигляді єдиної розради церква – от на якому грунті виросли росіяни Олени, Лізи, Маріанни; їхній девіз постраждати, послужити, пожертвувати собою!… Ольга – місіонерка помірна, урівноважена. У ній не бажання постраждати, а почуття боргу. Для неї любов є життя, а життя є борг”, – писав критик І. Анненский. Однак яка ж сама ця любов героїні, що вона порівнює з життям?
Насамперед, у почутті Ольги позначається “несвідома потреба любити”. Обломів угадав і відчув це своєю ніжною, сприйнятливою душею. Саме так він позначає почуття Ольги у своєму листі.
І самі сумніви героя в можливості його щастя не є наслідком ліні або низкою самооцінки героя Обломів розумний, по-своєму досвідчений, він почуває ситуацію набагато глибше, тонше, ніж Ольга. Тому його передчуття не випадкові. Інтерес Ольги підігрівається і її самолюбством, честолюбними мріями.
Її захоплює роль “дороговказної зірки”. “Він буде жити, діяти, благословляти життя й неї. Повернути людини до життя – скільки слави докторові, коли він урятує безнадійного хворого! А врятувати морально, що гине розум, душу?…
Вона навіть здригалася від гордого, радісного трепету, уважала це уроком, призначеним понад”. Таким чином, любов тут спонукувана честолюбством і спрагою влади Є тут і неусвідомлене бажання героїні знайти значущість у власних очах, бажання серйозного відношення до неї Штольца, його похвали, схвалення. Ольга мріє про чудесне перетворення Обломова, ні на мінуту не забуваючи, що вона, “така боязк і мовчазна, котрої дотепер ніхто не слухався”, буде винуватницею цього чудесного перетворення Іллі. “…Ольга не любить Обломова, вона не любить цього морально й фізично залежаної людини; вона любить тільки того Обломова, якого вона сподівається створити своїми власними руками”, – зауважує Н. К. Михайлівський Однак “чудесного перетворення” не відбувається.
І причина тут не тільки в характері Обломова. Як зауважує А. В. Дружинін, “зусилля Андрія й Ольги до пробудження його апатії залишилися без успіху; але із цього ще далеко не треба, щоб інші люди при інших умовах не могли подвигнуть Обломова на думку й благу справу”. Здається, якщо б герой зустрів живе втілення свого жіночого ідеалу, його почуття (а можливо й учинки) були б зовсім іншими Тут же Обломів живе з невластивої йому оглядкою. Його бідність, проблеми з маєтком, відсутність квартири – усе стає для нього непереборною перешкодою, тому що він починає дивитися на життя очами Ольги. Але всі події ці не настільки значимі в очах самого Іллі Ілліча.
І можливо, він зумів би перебороти їх, будь його обраниця іншої. І це розходження героїв, розходження їхнього характеру, щиросердечного складу, сприйняття життя – все це й стає щирою причиною їх розставання Обломів почуває, що він не в змозі дати Ользі того щастя, до якого вона так прагне. Він сам руйнує свою любов і відмовляється від її. Як зауважує Анненский, гармонія любові у романі “мигнула всього на дві миті – в Casta dіvo і в бузковій гілці”, а далі нудна проза ввійшла у відносини героїв – Обломова постійно “посилають те за подвійними зірками, то за театральними квитками”, і він “крекчучи несе ярмо роману”. Критик відзначає, що кожний з героїв живе складним внутрішнім життям, але зовсім незалежно друг від друга.
І якщо Ольга не розуміє цього, те це інтуїтивно почуває Обломів. Адже Ольга Іллінська не змогла б дати йому всієї повноти щастя, його ідеал жінки сформувався в далекому дитинстві, у милої серцю Обломовке. Гафія Матвіївна хоча б віддалено нагадувала йому цей ідеал – Ольга ж була далека від його Характерно, що шлюб Ольги Іллінською зі Штольцем теж не настільки гармонічний, як це здається на перший погляд. Штольц також не може дати їй повноти щастя, до кінця задовольнити її допитливий розум, неспокійну, шукаючу натуру.
Ольга скоріше упокорюється зі своєю долею й переконує себе в цінності “простого сімейного щастя”, в обмеженості людських можливостей. Сам спосіб життя подружжя Штольцев не многим відрізняється від обломовского. “Зовні й у них робилося всі, як в інших Вставали вони хоча не із зорею, але рано; любили довго сидіти за чаєм, іноді навіть начебто ліниво мовчали, потім розходилися по своїх кутах або працювали разом, обідали, їздили в поля, займалися музикою… як всі, як мріяв і Обломів… Тільки не було дрімоти, зневіри в них; без нудьги й без апатії проводили вони дні; не було млявого погляду, слова, розмова не кінчалася в них, бував часто жаркий”.
Однак здається, дрімоти й зневіри не було б і в сім’ї Обломова, якби він знайшов свій жіночий ідеал. Гафія Пшеницина втілює лише одну сторону цього ідеалу. А. В. Дружинін називає цю героїню “злим ангелом” Обломова. “Гафія Матвіївна, тиху, віддану, усяку мінуту готова вмерти за нашого друга, дійсно загубила його вкрай, навалила гробовий камінь над всіма його прагненнями, ввернула його в зяючу безодню на мить залишеної обломовщини, але цій жінці все буде прощене за те, що вона багато любила”, – пише критик.
Здається, подібна оцінка героїні не зовсім вірна. Гафія Матвіївна не загубила Обломова, але й не дала йому всієї повноти щастя. “Для однієї людини вона створила подобу щастя, по розмірах життєвих сил, що залишилися в ньому; вона дала Обломову можливість умерти в тій тиші, заради якої він так завзято ворогував з живим життям”.
У любові цієї не було, бути може., ідеальної гармонії, тої поезії, про яку Обломів мріяв у розмовах зі Штольцем, але була безкорисливість і безмежна відданість. Були тут і живі почуття, і мрії, і радість – але все це в межах світовідчування Гафії Матвіївни, у межах не цілого миру, але маленького, тихого будиночка на Виборзькій стороні. Прості відносини, простодушні мовлення Гафії Матвіївни, її турбота по господарству, безмежна відданість, затишок і комфорт, створені їй у будинку, – все це нагадувало Іллі Іллічу милу серцю Обломовку.
З подібною обстановкою, способом життя асоціювалася в нього сім’я й любов. Тому фінал любовних сюжетів героя в якімсь ступені закономірний – Обломів залишається з Гафією Матвіївною Таким чином, ідеальна любов у романі Гончарова – це незбутній сон. Він не міг збутися в житті героя, тому що “для нього досягнення ідеалу зовсім не ціль життя, для нього це улюблена мрія; боротьба, зусилля, суєта в погоні за ідеалом руйнують мрію”.
Обломів же завжди й у всім залишається вірний собі. У цьому цілісність і гармонійність особистості героя
(2 votes, average: 3.50 out of 5)