Люби і знай свій рідний край
Матеріал уроку. Валерій Шевчук “Дорога історії”. Микола Чернявський “Рідний край”.
Мета. Розширити та узагальнити знання учнів про Україну; прищеплювати любов до державних символів України; розширити знання учнів про цінності українців; виховувати почуття патріотизму, національної гордості та любові до Батьківщини.
Обладнання. Карта України, Державні символи України.
Хіт уроку
I. Організаційний момент.
II. Мовна розминка.
1. Відгадайте загадку.
Красивий, щедрий рідний край і мова наша солов’їна.
Люби,
– Поясніть, як ви зрозуміли загадку.
2. Роз’єднайте слова та відновіть вірш.
Уріднегніздечкоздалекихкраїв
Колисьповернетьсямаленькапташина,
Розбившивсідалісвоїмигрудьми…
Аяповернусьвріднийдім – Україну,
Їйщировіддамсвогосерцятепло,
Надіюлюбовсвітлувірувдобро,
Ащесвоюмріюпрокращугодину.
– Яке слово “заховалось” у вірші? (Україна)
– Що воно для вас означає?
3. Утворіть прислів’я.
Всюди на світі добре, – | – та вдома миліше. |
Та | – не так світить сонце. |
У чужій сторонці – | – а вдома найкраще. |
За морем тепліше, – | – де мати родила. |
– Прочитайте прислів’я, які ви утворили. Поясніть їх значення.
ІII. Перевірка домашнього завдання.
1. Кросворд.
– Розгадайте кросворд і прочитайте ключове слово (“Україна”).
1. Українська письменниця, яка народилась на Волині (Леся Українка)
2. Рідний край, місце народження тієї чи іншої людини. (Батьківщина)
3. Море, яке омиває береги України. (Чорне)
4. Святиня народу. До нього ставляться з повагою, захищають від недругів. (Прапор)
5. Столиця нашої держави. (Київ)
6. Найголовніша урочиста пісня чи мелодія держави, що виконується в особливо важливих випадках. (Гімн)
7. Народний символ нашої батьківщини. (Калина)
2. Читання статті М. Чумарної “З Україною в серці”.
Учні читають, переказують та відповідають на питання після статті.
3. Конкурс читців віршів про Україну.
Учні читають та розказують напам’ять вірші, які підготували вдома.
IV. Повідомлення теми та мети уроку.
Є багато країн на землі,
В них – озера, річки і долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди Батьківщина!
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них ті,
Що квітнуть у рідному краю.
Є багато пташок голосних,
Любі-милі нам співи пташині.
Та завжди наймилішими з них будуть ті,
Що лунають у рідній країні!
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країв лиш одна –
Дорога нам усім Україна!
– Сьогодні на уроці ми продовжуємо говорити про нашу славну Україну.
– Чи відомо вам, звідки з’явилася назва Україна?
Слово вчителя.
Найдавнішою назвою українців за часів Київської Русі була “руси”, русичі”, “русини”. Пізніше північно-східна група слов’янських та інших племен, що платили податки Київській Русі, стала називатися “русскіє” – у значенні підлеглі Русі. Московське князівство, що виникло після занепаду Київської Русі, згодом стало могутньою державою Московією, яка пізніше називалася Росією. А нам історія подарувала таку гарну й милозвучну назву – українці, тому що країна наша стала називатися Руссю-Україною, а згодом – просто Україною.
За однією з версій, назва Україна походить від слова “окраїна”. Проте, багато українських істориків та мовознавців, зокрема. Борис Грінченко, дослідили, що Україна, найімовірніше, походить від слова “країна”, в значенні “наша земля”. Слово Україна, як назва певної місцевості, згадується в одному давньому літописі. Розповідаючи про смерть переяславського князя, а це було 1087 року, літописець записав: “За ним Украйна много постала”, тобто сумує.
В офіційних документах XV-XVI століть вживається географічна назва “Україна”. Наприклад, гетьман Сагайдачний у листі до польського короля в 1622 році писав про “Україну власну, предковічну вітчизну нашу”.
V. Опрацювання оповідання Валерія Шевчука “Дорога історії”.
1. Читання оповідання вчителем. Перевірка первинного сприйняття.
– Що нового ви дізналися про історію українського народу?
– Кожна людина має свою історію. Розкажіть цікаву історію про себе.
2. Словникова робота.
Обри – лише в літописі є згадка про цей народ.
Вибивати до ноги – повністю знищувати.
Сагайдак – сумка для стріл.
3. Читання оповідання учнями мовчки.
4. Гра “Хто швидше?”. Знайдіть у тексті і прочитайте.
– Причини, внаслідок яких народи гинули.
– До яких народів належить наш народ.
– Про дивовижний світ, який створив народ.
– Про загибель та приниження.
– Про батьків, дідів та прадідів.
– Про таємниці, що чекають на нас.
5. Складання плану для переказу.
План
1. Історичний шлях.
2. Пропав, як обри.
3. Не згубив свою дорогу.
4. Він був тут завжди.
5. Чужого научайся, але й свого не забувай.
VI. Робота над віршем Миколи Чернявського “Рідний край”.
1. Читання вірша вчителем.
– Хто є автором твору?
– Які ще вірші М. Чернявського ви читали?
– Як називається такий вірш? (Акровірш)
– Яке слово-відгадка? (Україна)
2. Самостійне читання вірша учнями.
3. Доберіть риму.
Святиня – (пустиня).
Спитай – (рай, край).
Батьківщини – (рослини).
4. Пошукова робота.
– Скільки у вірші речень? (3)
– Знайдіть і прочитайте речення про “землю”, про “корінь”.
VII. Підсумок уроку.
– Що нового ви дізнались на уроці?
– Який твір вивчали? Хто його автор?
– Чого навчив вас цей твір?
– Якими новими словами збагатився ваш словник?
VIII. Домашнє завдання.
Виразно читати та переказувати оповідання “Дорога історії”. Вірш “Рідний край” за бажанням вивчити напам’ять. Пригадати казки, які ви читали у підручнику.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)