Літературознавчі терміни

Літературний реціпієнт – отримувач художньої інформації, читач літературного твору; сприймач. Сприймаючи прочитане, суб’єкт реагує на нього, певним чином інтерпретує здобуті відомості, що дає підстави говорити про зворотний зв’язок як елемент літературнохудожньої комунікації між твором і читачем.

Літературний розвиток – формування в учнів літературних знань і читацьких умінь на основі концепції літературної освіти й згідно з вимогами навчальних програм і Державного стандарту базової й повної середньої освіти. Один із основних

показників навчальних здобутків юних читачів і чільний фактор їх особистісного становлення. Оскільки в одному й тому ж класі є групи учнів з низькими, середніми й високими розумовими можливостями, варто визначати й низький, середній та високий рівень їх літературного розвитку.

Високий означає повне і правильне відтворення в уяві художніх картин, зображених письменником, виділення та пояснення образних елементів тексту і прийомів їх творення, контекстне розкриття відношень між художніми компонентами твору, його аргументовану інтерпретацію встановлення ідейнохудожніх зв’язків з іншими творами й

відповідними життєвими фактами висловлення власного ставлення до прочитаного. Показником середнього рівня є неповне, але загалом правильне відтворення в уяві художніх картин, зображених письменником, часткове виділення та неповне пояснення образних елементів тексту й прийомів їх творення, вибіркове розкриття часових та причиновонаслідкових зв’язків між окремими художніми компонентами твору, значною мірою суб’єктивна інтерпретація прочитаного, яка проте спирається на ідейнохудожні зв’язки (іноді дискусійні) з деякими іншими творами й відповідними життєвими фактами. Низький рівень засвоєння прочитаного характеризується неспроможністю учнів повно і правильно переказати й самостійно проаналізувати художній твір. У контексті осо бистісно зорієнтованого розвивального навчання слід спиратися на суб’єктний досвід кожного учня, максимально індивідуалізуючи педагогічний вплив на нього.

Літературний твір – естетично значущий продукт узагальненого відображення митцем явищ дійсності в конкретночуттєвій формі певного літературного роду або виду “основна одиниця художньої літератури”. Твір реалізується лише внаслідок його сприйняття читачем, розрахований автором на відповідну реакцію реципієнта і поглиблює його всебічний досвід за рахунок сприйняття ним багатовимірного потенціалу прочитаного.

Літературознавче поняття – апробована думка, виражена в узагальненій формі. Розрізняють поняття художнього твору, його жанрових форм тощо. Сукупність основних понять певної науки становить її поняттєвий апарат.
Літературознавчий термін – назва поняття, яке увійшло до наукового обігу. Літературознавчі терміни фіксуються в спеціальних словниках, подані в Українській літературній енциклопедії тощо.
Логіка навчального процесу – науково обгрунтована цілеспрямованість і послідовність етапів навчання, їх змістовопроцесуальне наповнення.

Методи уміння – повідомлені вчителем способи цілеспрямованої самостійної пізнавальної діяльності учнів, внаслідок чого вони здобувають не лише знання, а й свідомо виробляють прийоми осягнення мистецтва слова та осмислення наукової думки про літературу. Важливим інструментом ; чіння є алгоритм, який розкриває

Хід розумових дій, спрямованих на засвоєння виучуваного матеріалу.

Моральна саморегуляція – формована здатність особистості добровільно й свідомо керувати власними вчинками у відповідності до прийнятих моральних норм. Є важливою складовою соціально відповідальної свідомості. Моральна саморегуляція читачівучнів розвивається здебільшого в процесі вивчення художнього твору та особи його автора, значною мірою залежить від чуттєвого досвіду вихованців та особистості вчителя.

Моральне виховання – формування якостей особистості, яке передбачає свідоме засвоєння людиною моральних цінностей, що складають основні норми й поняття народної та загальнолюдської моралі, а саме: свобода і демократія, любов і віра, честь і гідність, доброчинність і сумління тощо. Здійснюється на прикладі життя й діяльності письменників, а також поведінки образівперсонажів виучуваних творів, є складовою дидактичної мети літературної освіти. Важливе моральне значення має виховання в учнів читацьких інтересів, бажання й здатності усвідомити і засвоїти потенціал художнього твору. Процес м, в. передбачає системне оволодіння знаннями про моральні цінності, систематичне розкриття моральних якостей авторів виучуваних творів та їх героїв, практичне моделювання моральних ситуацій учнями.

Мотивація навчання – елемент сучасного уроку (за В. Онищуком) передбачає прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, служить поштовхом до здобуття певних результатів у навчанні. Елементами мотивації може бути насичена, наприклад, лекція про життєвий і творчий шлях письменника, що відзначається проблемноконцептуальним змістом і поєднується з навчальними завданнями, які треба виконати учням під час викладу вчителем біографічного матеріалу. Важливе мотиваційне значення має організація навчального процесу, особливо його операційної сторони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Літературознавчі терміни

Categories: Шкільні твори

Links