Ліричний герой О. Блока
Ліричний герой Блока – це постійно мінлива людина, ведена спрагою пізнання істини, що віддається сповна почуттю кохання і прекрасного. У поезії Олександра Блока – живий, яскравий характер самого поета. Ліричний герой Блока проходить через усе, що випробував сам поет. Це спрага життя і зневіра, зльоти і розчарування, віра і спустошеність… Ранні вірші О. Блока повні романтики і оптимізму. Шлях раннього Блока безтурботний. Поет не думає про те, що що-небудь може порушити його внутрішню гармонію, творчий настрій. Він пише, що у його душі “любові
Ми зустрічалися з тобою на заході. Ти веслом розсікала затоку. Я любив твоє біле плаття, Витонченість мрії розлюбивши.
Поет схиляється перед ідеалом краси і жіночності. Ліричний герой Блока виступає тут як лицар, що віддає життя служінню своїй Дамі.
Земне серце холоне знову,
Але холоднечу я зустрічаю грудьми. Зберігаю я до людей на безлюддя Нерозділену любов.
Підтвердження цієї думки знаходимо і у його віршованому шедеврі “Про доблесті, про подвиги, про славу”. Воно передає всю глибину щиросердечних переживань поета, якого покинула кохана жінка:
Я кликав тебе, але ти не оглянулася, Я сльози лив, але ти не зглянулася.
Але поет не упустив на її адресу жодного гнівного слова. Закоханій людині далека різкість, вона як і раніше звеличує жінку. І життя як і раніше дороге ліричному героєві Блока у всіх його проявах. Життя триває. Усе, що людина пережила в минулому, назавжди залишається у її пам’яті. Вона дорожить цим. Такий і ліричний герой Блока:
Я вірю – не пройде безвісти Все, Що так жагуче я любив.
Описуючи лірику Олександра Блока, не можна обійти стороною його віршовані добутки, присвячені Росії. Його відношення до подій, що трапилися у Росії на початку XX століття, були часом суперечливі, але любов до батьківщини Блок проніс через все своє життя. Він любить її всією душею, як жінку. Росія у Блока – красуня, зав’язана у “плат візерунковий до брів”, лик якої “світлий назавжди”:
О, Русь моя! Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях!..
І немає кінця! Батьківщина – це не тільки велика любов поета, але і джерело життєвих сил. У вірші “Останнє напуття”, ліричний герой якого повний розпачу і безпросвітної нудьги, поет говорить про те єдине, що виводить із “осоружного “кола буття”, наповнює життя змістом:
Це “єдине” – Росія. …ще ліси, галявини, І путівці, і шосе, Наша російська дорога, Наші російські тумани, Наші шелести у вівсі…
У вірші “Осіння воля” поет говорить про нерозривності долі ліричного героя з долею батьківщини: “Дай притулок ти в далечінях неосяжних! Як і жити й плакати без тебе!”. Ліричний герой Блока викликає у нас співпереживання, як близька людина, – настільки відкрито і щиро говорить поет про свої почуття. Лірика Блока, напевно, ще і тому близька нам, що у її основі лежать загальнолюдські цінності. Вірші цього поета будять у людині найкращі почуття, вчать бути мудрим, дарують надію.