Леонід Глібов – творець нової байки
Найвидатніший байкар української літератури – це Л. Глібов, який виступив проти кріпосництва, критикував лібералів за те, що вони прославляли реформу 1861 року.
Невгасну славу принесли Глібову його байки, які І. Франко справедливо вважав “головним титулом заслуги цього талановитого поета”. Саме в цьому жанрі з найбільшою силою проявився самобутній талант письменника. Він написав 107 байок, які за його життя вийшли окремими збірками.
У найкращих байках автор зображує суттєві явища життя, різні сторони кріпосницької дійсності, а
Важливе місце у його творчості займають байки, в яких поет показує занепад господарства багатіїв, висміює поміщиків, що не вміють вести справи в умовах розвитку капіталізму. Також тонко і сміливо
Л. Глібов стежить за змінами, що відбуваються у суспільному житті після реформи 1861 p., і розуміє, що ця подія нічим не покращила життя селян, тому висміює у байках також земство. В алегоричних образах Вовків, Львів, Ведмедів, Лисиць, Козлів, Кляч, віслюків Л. Глібов показує людей-представників влади – паразитів і трутнів, їхню моральну нікчемність. А в образах Бджіл, Коріння протиставляє їм трудовий народ – носія високої, благородної моралі, творця матеріальних і духовних багатств.
Ціла низка байок Глібова висміює аморальні вчинки людей, таврує брехню, лицемірство, егоїзм, жадібність, заздрість, лінощі та багато інших негативних рис характеру. Не лишає осторонь байкар і благородство простого люду, їхні творчі сили. Цим він підкреслює, що народ – основа суспільства, творець усіх цінностей; що він, а не паразитичні класи, є прикрасою життя.
Тому, я вважаю, Глібов – талановитий майстер живого слова, бо відтворює національні особливості українського народу, його звичаї, побут.