ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова)

ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова)

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

Варіант 1

1. Леонід Глібов – великий український байкар.

2. Образи творів байкаря.

3. Повчальна сила байки.

Варіант 2

1. Байка як жанр літератури, її значення.

2. Своєрідність байок Леоніда Глібова.

3. Чого навчають нас байки українського байкаря.

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

Ми тут перед богом –

Аби душа чиста була,

Постоли – нічого!

Степан Руданський

Взяв би я бандуру

Та й заграв, що знав.

Михайло Петренко

ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ

Прощайте,

ніде правди діти;

А по мені – найлучче жити,

Як милосердний Бог дає.

(“Жаба”)

Тут обізвалася Лисиця. –

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, –

У річці вражу Щуку утопити!

– Розумна річ! – всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули – у річку.

(“Щука”)

На світі є такі пани:

Без діла сотні всюди сують,

А за недогарок вони

Людей і лають, і мордують.

(Вони се так, бач, хазяйнують!).

Та й диво, що у них

Хазяйство піде все на сміх!

(“Мірошник”)

Я

те роблю, чого ти не зумієш:

На задніх лапках я по-вченому служу. –

“Щоб ти сказивсь!” – Бровко собі шепоче,

А вимовити не посмів,

Бо Цуцик дуже запанів:

Скубне й Бровка, коли захоче.

(“Цуцик”)

Велике діло – проженуть!

Не можна в двері – я в кватирку

Або пролізу в іншу дірку –

І зась усім!

(“Муха і бджола”)

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

“Увесь цей широкий світ людського життя представлено через байку, переважно комічного чи трагікомічного характеру ситуації, пригоди, події, що дають змогу показати його у різноспрямованому розвитку, примножити аспекти його образного бачення. Зокрема, розгорнуто такі фабульні схеми, як драматизм, відчуження від справжнього єства (“Мальований Стовп”, “Фіалка і Бур’ян”), глибина часових змін (” Лев-Дідуган”, “Дідок у лісі”), антагоністичне протистояння персонажів (“Вовк та Ягня”, “Гадюка і Ягня”), дискутивне зіштовхування протилежних життєвих настанов (“Ластівка й Шуліка”, “Муха і Бджола”, “Вовк і Кундель”), суперечка у мірі значущості (“Шелестуни”, “Собака й Кінь”, “Горшки”, “Камінь та Черв’як”), гостра спокуса (“Пеня”, “Скоробагатько”), запізніле каяття (“Зозуля і Горлиця”, “Лев та Миша”, “Білочка”) та ін. У значній кількості байкових творів Глібова в багатогранному емоційному супроводі розгорнуто ситуації недомислу (“Лящі”, “Ясла”, “Співаки”, “Музики”, “Півень і Перлинка”), самовпевненості обмеженого розуму (“Хазяїн та Шкапа”, “Осел і Соловей”, “Собака й Кінь”), доведення дії до абсурду (“Хазяїн і Осел”, “Вівці та Собаки”, “Купець та Миші”, “Деревце”), одержимості марнославством (“Шпак”, “Цяцькований Осел”, “Торбина”, “Синиця”, “Сила”, ” Дуб і Лозина”)”(“Історія української літератури XIX ст.”)

Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в різкому висміюванні негативного. Отже, твори викривального характеру називають сатиричними.

Гумор – це відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Саме цим гумор відрізняється від сатири. Наприклад, об’єктом викриття таких негативних людських рис, як лінощі, привласнення плодів чужої праці у байці Л. Глібова, є Муха. До речі, ми невипадково звернули увагу на останні три рядки в одній із цитат тексту байки ” Муха й Бджола” – вони є ніби висновком, що повчає читача.

Байка належить до ліро-епічного жанру літератури, бо в ній розповідається про вчинки персонажів (тобто є сюжет) і разом з тим у прямій формі виявляється ставлення автора до цих вчинків, до героїв твору. Отже, в одному творі є й епічні елементи (розповідь про події) і ліричні (емоційність, віршова форма).

Отже, байка – це невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту.

Зверни увагу на будову байки: вона складається з двох частин – оповіді (тут розгортаються події) та моралі (тут автор робить повчальний висновок).

З уроків зарубіжної літератури ти, мабуть, пам’ятаєш засновника жанру байки грека Езопа (VI-V ст. до н. е.). В Україні байки відомі вже із XVII-XVIII ст. Найславетнішими нашими байкарями є Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Леонід Глібов.

ПРИКЛАД ТВОРУ

Леонід Глібов відомий українському читачеві Як автор пісенно – ліричних творів, віршів-загадок, жартів, байок. І саме як неперевершений байкар він здобув найбільше визнання, оскільки байки Л. Глібова стали втіленням уявлення нашого народу про мудрість, добро й справедливість.

У байці “Цуцик”, наприклад, в алегоричній формі письменник розглядає питання про збереження власної гідності й про лицемірство, егоїзм та прислужництво.

Одного з персонажів байки звуть Бровко, а в другого навіть імені немає, він названий просто Цуцик, ніби й не вартий імені або автор намагається подати за допомогою такої безіменності найбільше узагальнення. Бровко чесно несе свою службу: “Двір стережу і день, і ніч”, але шанування за своє вірне служіння не має і терпить знущання від хазяїна. А Цуцик живе ситим і паразитичним життям: “І м’яко спать мені, і ласо можна їсти, І бігаю не в бур’янах, Сухенькі лапки, хвостик чистий…”. Та за це сите життя він: “Назадніх лапках я по-вченому служу”. Автор висловлює зневагу до такого нероби-пристосуванця, бо для чесної людини неприйнятне таке рабське існування.

Неправдивість судових чиновників викриває Л. Глібов у своїй байці “Щука”, у якій розповідається, що, живучи у ставку, Щука заїдала й обдирала слабших за себе, нікого не боялась, бо потайки посилала Лисиці хабарі. Коли ж Щуку притягли до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю і не помилилася – Лисиця врятувала її. Іронією сповнені такі рядки байки: “Послухали Лисичку і Щуку кинули – у річку”.

В алегоричній формі байки Л. Глібова зображують несправедливі явища людського суспільства, і багато в чому вони залишаються актуальними й тепер.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова)