Легенда про вплив любові, що рятує людину від лиха
Зараз уже й не згадаю, коли й від кого почула я цю легенду, але вона настільки вразила мене й схвилювала, що буду пам’ятати її все життя. …Жила в одному селі сім’я: батько, мати й двоє дітей – дівчинка й хлопчик. Жили дружно, у згоді, не ледарювали – і все велося в господарстві. Один раз, важко занедужав хлопчик. Не відходять від його ліжка рідне, готові небо йому схилити, а допомогти лиху не в силі. Нелегко батькові дивитися на мучення своєї дитини. Вийшов він у двір, ходить по саду. Як раптом побачив дивну білу фігуру й довідався в ній
– “Я ще не готовий”, – буркнув чоловік і зник у будинку. І не посмітив синові в очі глянути; сіл на край стола й сумно схилив голову
Вийшла у двір сестричка. Побачила, що в саду хтось коштує, чекає. Підійшла ближче, а Смерть і говорить: “Не бійся мене! Я прийшла
Вийшла у двір, а навколо нікого не видно, тільки по дворі хтось тікає ладь. “Почекай!” – покликала мати. Але Смерть навіть не оглянулася, зрозуміла, що проти материнської любові навіть вона неспроможна. Мати знову забігла в будинок. Бачить: син її, що посміхається, здоровий, простягає до неї руки…