Легенда про сміливих ліктів (за баладою Р. Л. Стівенсона “Вересовий трунок”)
ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ ТА БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
ЗРАЗКИ ТВОРІВ
Легенда про сміливих ліктів (за баладою Р. Л. Стівенсона “Вересовий трунок”)
В основі балади Р. Л. Стівенсона “Вересовий трунок” лежить шотландська народна легенда про таємницю вересового напою. Автор поєднав її з історичними фактами: боротьбою шотландського народу за свою незалежність.
У баладі Р. Л. Стівенсона згадуються пікти. Це народ, який у перші століття нашої ери жив на території Шотландії. Відомо, що пікти чинили запеклий опір завойовникам. За легендами,
Героями балади є двоє піктів (старий батько і син, “хлопець отрочих літ”) і шотландський король. Хоча головними героями слід уважати батька й сина. Автор не називає імен героїв, досягаючи типовості персонажів. Батько й син стають уособленням цілого народу.
На прохання короля розкрити секрет приготування вересового напою, батько поросив кинути сина у морську безодню. Чому він так вчинив?
Владарю, казав я правду:
Від сина чекав біди.
Не вірив у мужність хлопця,
Який ще не мав бороди.
Мене ж не злякає тортура.
Смерть
І вересового трунку
Зі мною помре таїна!
Навряд чи був у батька інший вихід. Адже залишити сина живим означало зробити його невільником, слугою короля. А для волелюбних піктів це означало ганьбу.
Автор весь час підкреслює єдність батька й сина: разом вони стояли на скелі, разом мовчали. Мудрий батько, розуміючи невідворотність долі, вибирає для Сина краще – миттєву смерть. Хлопчина мужньо й гідно її приймає. Батько теж помирає, але не відкриває секрет вересового напою.
Верес у творі стає також символом любові до рідної землі, життя, свободи, пролитої крові у боротьбі за незалежність. Слід зазначити, що вересовий напій у баладі є не просто уособленням національної традиції, а й символом духовної єдності піктів.
Такою була легенда про сміливих та мужніх піктів, яка навчає вірності Вітчизні й людській гідності. Маленькі пікти були справжніми героями, які уміли берегти таємниці свого роду.