Одного разу пішов Муса-Пехамбар у Клим-Алла. Дорога його, як звичайно, лежала через ліс. У лісі било джерело. Муса завжди зупинявся у джерела, умивався, закушував, відпочивав, а потім продовжував шлях.
Прийшов він до джерела й цього разу, умився, закусив, приліг відпочити у сторонці, так, щоб ніхто його не помітив.
Раптом бачить — до джерела підскакав вершник. Він зійшов з коня, зняв важкий хурджин і повісив його на дерево. Потім умився, поїв, напився, недовго посидів, підхопився, всунув ногу у стремя й, забувши про хурджин, виїхав. Тільки він виїхав, до джерела підійшов інший подорожанин. Цей теж умився, поїв, присів, помітив хурджин на дереві. Зняв він хурджин, заглянув, а там повно золота. Оглянувся він по сторонах — нікого. Закинув подорожанин хурджин за спину й пішов у ліс.
Прийшов до джерела ще один подорожанин. Умився, руки витер, сіл поїсти. Отут раптом вершник повернувся, пошукав свій хурджин, але не знайшов.
- Салам! - привітався він.
- Алейкум-Салам!
- А де хурджин, що висів на цьому дерево?
- Я не бачив.
- Як це не бачив? Не встигнув я піти, як ти тут з'явився. Говори, куди ти мій хурджин сховав?
- Клянуся цією землею й цим небом, я нічого не знаю.
- Краще не клянися! Даю слово, що усе золото, що є у хурджине, я розділю на дві рівні частини, тільки поверни мені його.
- Бог свідок, я нічого не знаю про твій хурджин. Якби я знайшов цей хурджин, навіщо б я отут сидів? Побрав би так пішов.
Не повірив йому вершник, витягся шаблю й зніс бідоласі голову. Потім виїхав. Побачив усе це Муса, уразився: Як же так? Де ж справедливість? Винуватець залишився безкарним, а безневинний вигин? Прийшов Муса до бога, запитав його:
- Тобі, звичайно, усі відомо, але чому всі так несправедливо?
- Не так уже всі й несправедливо. Те золото, яке відніс подорожанин, належало не вершникові, а йому. Колись давно рідня етою вершника ограбувала будинок цього подорожанина. Виходить, по праву боргу належало йому й повернулося хазяїнові. А сторін подорожанин, якого вбили, одержав по заслугах… Рано або пізно це повинне було трапитися. Вони не знали один одного й не знали, що їх рідні були кревними ворогами, але я-те знаю. Мені всі відомо. Предки загиблого вбили предка вершника. Один помстився за себе, іншої відніс своє добро. Так що у джерела вершник зробив не лиходійство, а відновив справедливість.