У одному аулі жили-поживали чоловік і дружина. Дітей у них не було. Улітку чоловік наймався у чабани, пас чужі отари, а дружина залишалася будинку. Вертаючись із пасовища, чоловік говорив дружині:
- Слухай, дружина, я завжди у поле, у горах, у дощ і у гради при отарі, а ти цілий день будинку, у теплі. Які у тебе турботи? Ніяких.
Дуже гнівалася дружина за такі слова, а одного разу ранком сказала вона чоловікові:
- Ти залишайся будинку, сьогодні я піду у нулі пасти овець.
Чоловік зрадів:
- Добре, тільки розкажи мені, що треба робити.
- Забери у будинку, дай корму квочці з курчатами й випусти їх з курятника. Тільки поглядай щоб курчата не розбіглися й шуліка їх не потяг. Потім просій борошно. З борошна заміси тісто. Потім затопи тендур (пекти, де випікаються коржі), приготуй обід, а потім спечи лаваш. Опівдні подій козу й овець, молоко проціди, щоб чисте було, скип'яти, і дай небагато охолонути, потім розлий його й заквасься, щоб завтра був катих (густе кисле молоко). Ось вовна, спряди з неї нитки, я повернуся й зв'яжу носки й рукавиці на зиму. Із гною неодмінно нароби кізяків (сушені коржі із гною для розпалювання печі), щоб було чому топити взимку. Із учорашнього катиха збий масло, інакше він прокисне й зіпсується. У мене там ще білизна замочена, і тканина я почала ткати, але це залиши — вуж так і бути: прийду ввечері, сама зроблю.
- Іди, дружина, — викликнув чоловік, — я усе зроблю й хоч раз відпочину будинку!
Пішла дружина отару пасти, а чоловік забрав у будинку, як дружина веліла, потім нагодував курку з курчатами. Курчат він розв'язав прив'язати довгою ниткою до курки, щоб вони не розбіглися. Потім затопив тендур, поставив обід варити.
Раптом йому здалося, що за вікном, високо у повітрі, курка кудахчет. Здивувався він, вискочив на вулицю й бачить, що шуліка тримає одного курчати у пазурах і летить, а на ниточці висять усі курчата й курка. Курка кудахчет з переляку. Кинувся він навздогін за шулікою, праг піймати нитку з висячими на ній курчатами й куркою. Довго гнався, але не наздогнав. Шуліка зник за горою.
Коли чоловік повернувся додому, те побачив, що тендур зовсім потух, вода у казані із крупою вся википіла, а крупу пригоріла. Затопив він знову тендур, відразу висипав з мішка борошно у корито й праг просіяти її, але подумав, що час летить, а роботи ще багато, і розв'язав: Прив'яжу я горщик з катихом до спини. Поки буду борошно просівати й тісто місити, масло саме зіб'ється.
Так він і зробив.
Коли став просівати борошно, горщик рухався те вправо, те вліво, і масло поступове збивалося. Чоловік радів своїй спритності.
Але знову скоїлося ихо.
Коштуючи місити тісто було незручне, і він устав на коліна — горщик перевернувся, і весь катих з нього витік на підлогу. Абияк чоловік відв'язав горщик, а кімнату підмів і посипав золою, щоб посуше було.
Та знову прийнявся тісто місити. Ледь скінчив місити, побачив, що тендур загострився, і став лаваш пекти.
А отут у дверей мекнули вівці й коза. Він схопив мідний казан і побіг їх доїти. Спочатку доїв овець. Доїти було нелегко, тому що вони до нього не звикли. Коли він став доїти козу, та двічі виривалася, а на третій раз копитом штовхнула казан, і більше половини молока розлилося.
Дуже він утомився. Коли подоїв і овець і козу повернувся у будинок і бачить — лаваш у тендуре згорів. Розв'язав він хоч молоко скип'ятити. Не топити ж знову тендур, скип'ячу я молоко на вулиці, на багатті, — розв'язав спритний чоловік, — так легше й швидше.
На небі вже з'явилися зірки, у дворі було зовсім темно. Розпалив він багаття, повісив над ним казан з молоком, побрав ложку й став молоко заважати, щоб воно не підгоріло.
А у цей час його дружина верталася додому. Ще бачили побачила вона у свого будинку багаття й здивувалася. Навіщо йому багаття знадобилося? - подумала вона й поспішила до будинку. Чоловік і не помітив, як підійшла дружина, а вона запитала:
- Що трапилося, навіщо ти багаття розпалило? - Розв'язав молоко надворі скип'ятити, так зручніше, — сказав він.
Молоко скипіло. Дружина підхопила казан і віднесла у будинок. Чоловік став розповідати про усе, що з ним за день приключилося.
- Я проголодалась, дай мені поїсти, — попросила дружина.
- Крім молока, нічого ні, не встигнув я зварити, зовсім забегался. Знаєш, дружини, завтра ти вуж краще сама залишайся будинку й господарюй, а я піду овець пасти.
З тих пір чоловік більше ніколи не говорив, що його робота сутужніше. Та стали вони жити дружно.