Одного разу падишах сказав своєму візиру:
- Ось тобі баран, зведи його на базар. Ти повинен виручити за нього гроші, одержати вовну, принести мені два рожни кебаба й повернути живого барана.
Переодягся візир у одяг дервіша й пустився у шлях. Зустрів але дорозі юнака. Пішли разом. Перепинила їм шлях невелика річка. Візир запропонував:
- Брат, давай зробимо міст, одному з нас буде легше. Здивувався супутник:
- Ти що, дурень! Як ми його з тобою вдвох зробимо? Пішли вони далі, побачили спереду пагорб. Дервіш перед-ложил:
- Давай зробимо сходи й швидко піднімемося по ній. Супутник знову здивувався:
- Дервіш, ти зовсім дурний? Як це можна зробити тут сходи й навіщо?
Рушили вони далі, довго піднімалися на пагорб, потім спускалися, нарешті вийшли до поля.
Дервіш запитав:
- Ось би довідатися, хазяїн поля з'їв свій урожай мулу немає?
Розсердився супутник:
- Так ти, видне, зовсім дурень! Поле ще не скошене, як же він міг з'їсти його?
Дервіш і юнак увійшли у місто. Дервіш запитав з подихом:
- Місто, ти живий або розорений?
- Так зруйнується твій будинок, — викликнув юнак, — ти ж бачиш, скільки тут народу, виходить, він живе. Та чому він повинен бути розорений?
Дервіш направився на постоялий двір, а юнак пішов додому. Прийшов і говорить сестрі:
- Сестриця, я сьогодні зустрів такого дурного дервіша, ніколи таких не бачив.
- А чому він здався тобі таким? Ну-но, розкажи, що він тобі дурного сказав.
- Дійшли ми до маленької річки, а він сказав: Давай зробимо міст, одному з нас буде легше. Сестра перебила брата:
- Брат, дервіш розумний, ти дурний. Він праг сказати: Давай один з нас перенесе іншого, одному буде легше. Ось і міст.
- Е, добре, нехай буде так. Попався нам на шляху пагорб. Він сказав: Давай зробимо сходи й швидко піднімемося по ній. Ну, не чи дурість?
- Дурненький-Те ти, а дервіш розумний, він праг сказати: Нехай один з нас розповість що-небудь, так і піднімемося непомітно.
- Е, ну добре. Але коли ми дійшли до поля, він запитав: Ось би довідатися, хазяїн цього поля з'їв свій урожай чи ні?
- Брат, цей дервіш дуже розумний. Він праг сказати: Боржник хазяїн цього поля чи ні?
- Добре, я згодний з тобою, сестра. Але ввійшли ми у місто, народу повно, а він запитує: Місто, ти живий або розорений? Я йому відповів: Звичайно, місто живе, люди ж ходять.
- Е, брат, Який ти дурний! Адже ти повинен був сказати: Подаруйте до нас у будинок. А куди той дервіш пішов?
- Він пішов у меванхану.
- Брат, ось тобі дванадцять коржів і тридцять яєць, віднеси їхньому дервішеві.
Зав'язала вона їду у вузлик і віддала братові. По дорозі юнак подумав: Звідки дервішеві знати, скільки тут коржів і яєць? Побрав він та й з'їв один корж і два яйця. Приніс він їду дервішеві. Розв'язав дервіш вузлик, порахував коржа і яйця й звернувся до юнака:
- Друже, у вас у році одинадцять місяців і двадцять вісім днів?
Юнак не зрозумів питання дервіша, але нічого не відповів і повернувся додому. Та говорить сестрі:
- Сестриця, а я Усе-таки правий, ви обоє якісь дурні. Запитав він мене: У році у вас одинадцять місяців і двадцять вісім днів? Що він, не знає, що у році дванадцять місяців, а у місяці тридцять днів?
Отут сестра розсердилася:
- Так забере тебе хворість! Ти навіщо по дорозі з'їв корж і два яйця? Тому він так і сказав. Піди запроси його до нас у гості.
Юнак пішов, привів дервіша.
Увійшов дервіш у будинок, привітався:
- Салам-Алейкум, добра дівчина!
- Алейкум-Салам, всевідаючий дервіш!
Запросила дівчина гостя присісти. Дервіш звернувся до тандуру:
- Тандур, на вид ти гарний, так ось праг би я знати: дим наверх прямо піднімається?
- Дорогий гість, дим з мого тандура прямо піднімається, — відповіла дівчата.
- Господарка, я бачу, ти дівчина розумна й тільки тобі під силу мені допомогти. Я візир падишаха, дав мені падишах барана й поставив умову: щоб за нього й гроші виручити, і вовна одержати, і два рожни кебаба принести, і при цьому повернути йому барана у цілості й схоронності.
- Е, — говорить дівчина, — гість дорогою, що ж отут важкого? Барана треба обстригти, половину вовни віднести на базар продати, а половину залишити — ось і гроші й вовна. Потім треба відрізати у барана яйця, з них приготувати два шампури кебаба й знести падишахові.
Радісний, повернувся візир у місто й зробив так, як порадила йому дівчина. Запитав падишах візира:
- Візир, у тебе був порадник? Скажи мені правду, я тебе помилую.
Довелося візиру розповісти падишахові про мудру дівчину. Падишах наказав візиру:
- Іди й посватай мені цю дівчину.
Прийшов візир до дівчини й сказав їй:
- Добра дівчина, я прийшов сватати тебе самому падишахові.
- Що ж, я не проти, тільки ціну нолиму призначу сама.
- Говори.
- Двадцять ягнят, тридцять вовків, сорок левів, п'ятдесят верблюдів, шістдесят лисиць, сімдесят шкір, вісімдесят мудре-цов — ось мій калим.
Повернувся візир до падишаха й передав йому умова дівчини. Падишах подумав і відповів:
- Дівчина права, чоловік у двадцять років подібний ягняти, у тридцять років подібний вовка, у сорок років — леву, у п'ятдесят років — верблюдові, у шістдесят років він хитрий, як лисиця, у сім-десят років від чоловіка залишається лише зовнішній вигляд, шкіра, а у вісімдесят років він стає мудрим. Вона гідна мого сина.
Та стала розумна дівчина дружиною сина падишаха,