Жив колись бідняк. Рубав він у лісі дрова й продавав їх, а на виручені гроші кормил сім'ю.
Одного разу падишах цієї країни запропонував візиру:
- Давай походимо, подивимося, що відбувається вночі у нашому місті.
Переодяглися вони дервішами й вийшли з палацу. Темно колом. Раптом бачать — у одній маленької лачужке вогник світиться. Пішли вони на цей вогник, заглянули у вікно: тандур розтоплений, вечеря готується, діти навколо тандура зібралися. Постукалися дервіші у двері, відкрив бідняк.
- Добрий вечср, — привіталися дервіші.
- Вечір добрий, гості дорогі, входите, сідайте.
Почастували гостей чому могли. Падишах запитав:
- Бідняк, місто давно заснуло, а ви чому не спите?
- Дервіш-Баба, я людей бідна, щодня ходжу у ліс, рубаю дрова й продаю їх, на виручені гроші їду купую.
- А скільки за дрова одержуєш?
- Два динари.
- Ти б витратив динар, а інший динар залишив би на завтра, — порадив падишах.
- Дервіш-Баба, бог милостивий, дивишся, і завтра не залишить нас, — відповів хазяїн.
Після цих слів дервіші піднялися, подякували за частування й попрощалися.
Ранком падишах наказав, щоб ніхто не змів ходити у ліс — ослушнику відрубають голову.
Устав ранком бідняк, перекинув через плече мотузку, пішов у ліс. Тільки підійшов до лісу, назустріч стражники:
- Падишах заборонив ходити у ліс. Що залишалося робити біднякові? Пішов він у місто роботу шукати. Одна жінка звернулася до нього: — Є у мене небагато дров, наколи їх, я заплачу тобі. Якщо за продаж дров він виручав динар, то у цей день йому вдалося заробити чотири динари. Купив бідняк дітям одяг, їжу, усі гроші до копійки витратив і вернувся додому.
А ми повернемося до падишаха й візиру. До вечора падишах сказав візиру:
- Адже я заборонив людям ходити у ліс. Підемо подивимося, що стало з нашим бідняком-дроворубом. Вони знову переодяглися й пішли до бідняка. З його будинку доносилися пісні й музика, курди танцювали, а на вогні варився обід. Дервіші постукалися.
- Добрий вечір, бідняк.
- Вечір добрий, ласкаво просимо. Ви й добру звістку мені приносите й дурну. Дервіші здивувалися:
- Чому ж так?
- А як же? Ранком пішов я у ліс за дровами, а стражники не пустили, говорять: є наказ падишаха нікого не пускати у ліс. Довелося у місті шукати роботу. Добре, одна жінка попросила мене дрова їй наколоти. За один день я заробив відразу чотири динари.
Падишах відповів:
- Бідняк, ти б сьогодні витратив два динари, а два залишив на завтра. Хто знає, а раптом ти завтра не знайдеш роботи? Діти голодні залишаться.
- Дервіш-Баба, сьогодні бог дав мені мою частки й завтра на забуде мене.
Нічого не сказали дервіші, попрощалися й пішли. По дорозі падишах сказав візиру:
- Я провчу цього безтурботного бідняка, подивимося, як бог його виручить.
Рано ранком падишах віддав наказ: Хто посміє свою роботу доручати іншим за гроші, той буде страчений. Ранком пішов бідняк у місто, запитує роботу, а люди йому говорять:
- Ти що, не знаєш наказ падишаха: хто свою роботу дасть робити іншому, тому голову відрубають, Зневірившись заробити, повернувся бідняк додому й сказав дружині:
- Наш сусід — стражник, сходь попроси його форму. Я переодягнуся й спробую у місті дістати хоч якісь гроші.
Принесла дружина одяг стражника. Переодягся бідняк, натягнув чоботи, а у халяву застромив батіг і вийшов з будинку. Ходив, ходив, до вечора побачив — б'ються двоє. Підійшов до них, хльоснув і того й іншого батогом, ще й прикрикнув:
- А ну, пішли до судді.
Забіяки злякалися: приведе він їх до судді — не минути їм ціпків, а то, не дай боже, ще поберуть та й у у'язницю посадять. Заблагали обоє:
- Заради всевишнього, відпусти ти нас. Ось тобі п'ять динарів від кожного.
Побрав бідняк у них гроші, а їх відпустив. На всі десять динар накупив їжі, одягу дітям і дружинам, найняв музикантів і повернувся додому.
А тим часом падишах знову говорить візиру:
- Підемо-но подивимося, як там наш бідняк, чому він сьогодні нагодував дітей?
Знову переодяглися вони дервішами я відправилися. Ще бачили почули вони: з будинку бідняка доносяться звуки зурни й дафа. Падишах і візир здивувалися. Постукали у двері бідняка.
- Добрий вечір, хазяїн.
- Вечір добрий, гості дорогі. Ласкаво просимо, ви, як звичайно, приносите мені й добру й дурну звістку.
- Яким образом? Чому ти так говориш? - запитують дервіші.
- Рубав я собі дрова, продавав їх і цим Жив. Падишах заборонив ходити у ліс, потім він заборонив працювати у місті по найманню.
- Тоді звідки ти гроші дістав? Бідняк і розповів їм, як він переодягся стражником, як зупинив двох забіяк, як одержав з них десять рублів.
- Усі я витратив, — закінчив він своп оповідання. Дервіші попрощалися й пішли. На інший ранок падишах велів привести до себе бідняка. Стражники привели бідняка до падишаха.
- Добра людина, — наказав йому падишах, — ось тобі моя шабля, будеш сторожити мої Спокої до вечора.
Цілий день стояв він на стражі. Увечері зібрався додому й думає:; Як же я піду додому голіруч? Діти з ранку голодні. Та направився він прямо до коваля:
- Братик, я продам тобі цю шаблю, тільки зроби мені замість дерев'яну н вклади у піхви.
Одержав бідняк гроші за шаблю, купив їжі й прийшов додому. А тим часом падишах і візир розв'язали довідатися, чому ж він сьогодні нагодував дітей.
Прийшли вони під видом дервішів знову до бідняка й бачать: улаштував він бенкет краще, чим колись, покликав сусідів, родички запросив.
Падишах запитує:
- Бідняк, де ти сьогодні побрав гроші? Бідняк розсміявся:
- Падишах поставив мене сторожити свої Спокої, та ще й шаблю дав. А ввечері я продав її ковалеві, а у піхви вклав дерев'яну.
- Ну а раптом падишах велить тобі витягтися шаблю з піхов? - запитав падишах.
- Про дервіш, краще й не говори, адже твої слова збуваються. Ранком падишах велів біднякові шаблею відрубати голову злочинцеві. Бідняк побілів, але не розгубився:
- Про всемогутній падишах, ця людина невинна, не можу я брати гріха на душу,
- Виконуй мій наказ, а то велю знести й твою голову.
- Про падишах, якщо ця людина невинна, те нехай моя шабля перетвориться у дерев'яну, а якщо винний, я відрубаю йому голову.
Коли бідняк витягся шаблю з піхов, вона виявилася дерев'яною.
- Ось бачиш, падишах, говорив же я — невинна ця людина.
Падишах розсміявся:
- Та справді, бідняк, бог не забуває тебе.
З того дня бідняк став служити у падишаха й щодня одержувати по золотому•