“Кожен повинен боронити свій рідний край…” (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) – БОРИС ГРІНЧЕНКО
У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою.
Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме він розповідає Олесі про страшних ворогів. Поруч із названим братом Михайликом сидить зблідла дівчинка й уважно слухає
На узліссі Олеся побачила татарву, але не злякалася. Дівчинка вирішила завести загарбників у гущавину лісу й там покинути, щоб вони вигибли до одного. Запропонувавши свої послуги, Олеся повела ворогів просто в середину лісу, де було болото. Хащі зробилися страшенно густими. Це було місце, вийти з якого могла тільки людина, яка добре знала ліс. Звичайно, степовики не знали
Автор славить величезну мужність простої слов’янки. Односельці схиляють голови перед Олесею в ту: й неймовірній скорботі. Борис Грінченко описав цю подію в момент найвищого злету душі героїні, коли вона здійснює благородний подвиг. Наприкінці твору велично звучать слова діда Данила: “Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя Дай, Боже, всякому такої смерті”.
Оповідання “Олеся” викликає захоплення. Юна героїня Бориса Грінченка не пошкодувала своїм життям, рятуючи односельців, село, взагалі рідну землю Такий вчинок могла зробити тільки смілива, щира, чесна людина, сповнена почуття власної гідності й любові до своїх земляків.